Інтерв’ю з Віталієм Миколайовичем Шульгою — головою ГО «Українська асоціація педагогів-християн»
— Для знайомства з читачами нашого часопису розкажіть про себе.
— Народився 1969 року в селі Шевченківське (Орджонікідзе) Криворізького району Дніпропетровської області, де проживаю й зараз. Пресвітер помісної Церкви ХВЄ «Євангельський Маяк», учитель вищої категорії, учитель-методист, із 2004 по 2012 роки працював директором Зеленопільської школи в Криворізькому районі (цікаво, що ця школа була заснована 1875 року колоністами-менонітами). 2004 року був ініціатором створення обласної Асоціації педагогів-християн, що дало можливість брати активну участь у роботі круглих столів МОНУ з питань впровадження курсів духовно-морального спрямування в загальноосвітніх навчальних закладах.
Одружений, маю чудову дружину Тетяну та четверо діток. Дві старші дочки — Ангеліна та Діана навчаються в економічному коледжі, син Даніїл та донька Таміла вчаться відповідно в 7 та 5 класах загальноосвітньої школи. Зараз працюю методистом та тренером-викладачем у ДЮСШ, а за сумісництвом викладаю в загальноосвітній школі.
— Розкажіть, будь ласка, про здобутки й труднощі своєї багаторічної громадської діяльності, адже зараз Ви очолюєте набагато більшу організацію — Українську асоціацію педагогів-християн.
— В об’єднанні ХВЄ чітко розуміли необхідність підтримки вчителя як моральної, духовної, так і, за потреби, матеріальної, адже ми побачили, що багато хороших педагогів із різних причин залишають педагогічну діяльність, тоді як на своїх робочих місцях — в учнівських класах і студентських авдиторіях — могли б чинити позитивний вплив на молоде покоління. Водночас чимало віруючих людей чітко розуміють, що вчителювання — це їхнє духовне призначення, і таких виявилося понад 800 педагогів серед активних членів Церкви ХВЄ України, їх треба згуртувати й підтримати. Тому при департаменті освіти ХВЄ вирішили створити громадське об’єднання педагогів, і 2 листопада 2019 року було запрошено представників з усіх регіонів країни для участі в педагогічній конференції, на якій і оголосили про створення «Української асоціації педагогів-християн». На цей час проведено реєстрацію, створено структуру організації та окреслено головні напрями діяльності, починаючи з підтримки вчителя та підвищення його професійного рівня, співпраці з меценатами та активної участі в громадському житті держави. Зараз ми запрошені до участі в Громадській раді з питань співпраці з Церквами та релігійними організаціями при МОНУ. Спільно з благодійними фондами «Живи, Буковино!» та «Живи, Україно!» та за підтримки МОНУ в 2018 та 2019 роках допомагали в проведенні літніх шкіл для обласних методистів курсів духовно-морального виховання, обласних методистів дошкільних навчальних закладів та викладачів християнської етики. Головними ж труднощами, і це цілком логічно, є фінансовий бік діяльності організації.
— На сьогоднішній день, що вважаєте першочерговим завданням Асоціації педагогів-християн загалом і кожного учителя-християнина зокрема?
— Зараз ми перебуваємо на стадії формування обласних осередків, що надасть можливість достатньо швидко й більш якісно реагувати на виклики часу. Так ресурс Дніпропетровської обласної ГО «Асоціація педагогів-християн» буде реорганізовано в обласний осередок, хоча навіть на обласному рівні ми мали можливість представляти область на всеукраїнському рівні та реагувати на питання, які були необхідні для реалізації викладання курсів духовно-морального спрямування в загальноосвітніх школах. Що ж стосується вчителя, то його головне завдання — працювати як для Бога, бути прикладом для колег та вчитися викладати предмети з елементами християнської педагогіки. Особисто я, працюючи директором школи, зробив її однією з базових в області з викладання курсів духовно-морального спрямування, проводив і брав участь в обласних методичних об’єднаннях із питання впровадження курсів духовно-морального спрямування, викладав у Дніпропетровському ДОІППО для вчителів християнської етики, підготував вчителя християнської етики Гродікову О. В. — переможця обласного конкурсу вчителів етики та лауреата всеукраїнського конкурсу, призера всеукраїнського конкурсу вчителів християнської етики. Ми проаналізували нашу діяльність і виявили, що в нашій школі діти перестали палити цигарки, хоча, коли ми починали впроваджувати християнський виховний аспект, таких дітей було близько 15–20 відсотків.
— З ким ви співпрацюєте? Чи підтримуєте Острозьку академію в проведенні заходів із духовно-морального виховання для вчителів і учнів?
— Ми тісно співпрацюємо з Острозькою академією. Особисто я неодноразово зустрічався з професором Василем Жуковським, вивчав його наукові роботи та особистий досвід. Скажу більше, ми на стадії домовленості спільного проведення курсів підвищення кваліфікації для вчителів. Улітку Острозька академія планує розпочати онлайн-конференції з метою духовної підтримки вчителів, на які ми маємо можливість запросити й наших членів асоціації.
— Що, на Вашу думку, становить найбільшу загрозу для дітей у сучасному світі?
— Як це не прикро, але я думаю, що це — комп’ютерна залежність. Нам треба вчити дітей користуватися гаджетами з користю. Зараз учитель уже не є, як раніше, джерелом інформації, інформацію дитина отримує насамперед з інтернету. Тому вчитель має навчити дитину користуватися інтернетом із певними пересторогами, мати критичне мислення та формувати якісний контент. Крім цього, привчати дітей до активного відпочинку та давати розуміння, що життя реальне, красиве, вічне.
— Що Вас найбільше радує і що непокоїть у процесах, які відбуваються нині в освітньому просторі України?
— На моє глибоке переконання, найбільша проблема нашої освіти — це неякісні державні стандарти. За визначенням це той оптимальний набір знань і умінь, які має засвоїти дитина, щоб перейти на інший щабель навчання. Наші ж реалії такі, що дитина перевантажена, отримує дуже багато інформації і часто, не засвоївши попереднього матеріалу, фактично не розуміє, про що йдеться, на наступних уроках, і фактично та психологічно не може продовжувати навчатися далі. Звичайно, це стосується не всіх, але, на жаль, значної частини учнів. Якщо звернутися до досвіду інших країн, то у Фінляндії, де базові знання дітей визнані одними з найкращих у світі, загальні вимоги до знань дитини значно менші. Радує те, що є в Україні школи, які знайшли спосіб розв’язання цієї проблеми. Наприклад, в Авторській школі М. Гузика в м. Южному на Одещині (https://slovovchitelyu.org / journal / nom07 / formula-uspihu/) навчальний процес вибудований так, що дитина не переходить до іншої теми, доки не вивчила, хоча б на мінімальному рівні, попередню.
— Чи потрібна Біблія сучасній людині? Як Ви ставитеся до пропагування християнських цінностей в освіті?
— Коли людина розуміє, що життя на цій землі тимчасове, а нас у небесах із Господом чекає такий рівень життя, що навіть ми не можемо уявити, то людина починає жити з іншим світоглядом. Просто уявіть, що з золота, яке люди на цій землі обожнюють, у нас будуть замощені дороги. Дуже цікаво, що в Біблії чітко сказано про золото, прозоре, мов скло, а людство в цьому переконалося, лише коли вчені стовідсотково очистили його в космічній лабораторії. Щодо пропагування християнських цінностей, то я думаю, що на разі вирішення цього питання можливе в моральній площині, а ось кращих правил співіснування в суспільстві, ніж даних Богом-Творцем, я не знаю. Країни, які свого часу це зрозуміли, стали успішними, і я дуже хочу, щоб і наша країна розквітла.
— Які якості характеру цінуєте в людях найбільше?
— Відповідальність, чесність та щирість.
— Хто справив на Вас найбільший вплив у сферах професійного та особистого розвитку?
— Скажу чесно, я зрозумів педагогіку, працюючи в школі, коли почав вивчати роботи видатних педагогів (Каменський, Сковорода, Ушинський, Сухомлинський та ін.), зустрічаючись із живими легендами педагогіки (Гузик, Амонашвілі). Практично всі великі педагоги минулого й сучасності говорять про духовно-моральне виховання дітей, ми це вчимо в університетах, а на практиці не дотримуємося елементарних правил педагогіки.
Як особистість я ніколи не відбувся б, якби не зустрівся з Богом, який змінив мій світогляд. У моєму житті було багато не дуже гарних справ, і коли Бог торкнувся мого серця, я став перед вибором: втратити велику суму грошей та піти до Бога чи збагатитися, обманюючи людей. Я зробив свій вибір і жодного дня не пожалів про це.
— Як Вам вдається поєднувати професійну діяльність, активну громадську роботу з сімейними обов’язками? На яких засадах виховуєте своїх дітей?
— Зізнаюся, що це дуже складно. Завантажений роботою, щоб прогодувати сім’ю. Громадська активність — це не просто діяльність. Часто це духовна битва. Я реально побачив, як цей світ не любить людей, які хочуть змінити його на краще. Був період, коли міська влада не хотіла мене бачити навіть на посаді тренера, дякую директору, яка чітко мені це сказала, але залишила працювати. А щодо виховання дітей — то це, передусім, життя батьків, яке діти бачать щодня.
— Що б ви побажали вчителям — читачам часопису «Слово вчителю»?
— У кожної людини є своє призначення на цьому світі, яке їй необхідно виконувати. Так, це не завжди легко, але коли не виконуєш завдання, яке тобі дав Сам Бог, — то це, як мінімум, негарно. Ми, учителі, обрані й поставлені Богом на дуже відповідальну працю. Маю глибоке переконання, що всі труднощі нашого земного служіння варто й можливо подолати з Божою допомогою і з надією на плід у вічному Божому Царстві.
Розмовляла Надія Доля
