Ніхто більшої любові не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх.
Ів. 15:13
Майбутнє особистості, сім’ї, держави, людського суспільства в цілому значною мірою залежить від того, які цінності закладаються в душі молодого покоління. Вирішальну роль у вихованні дітей та молоді відіграє духовно-моральне виховання, побудоване на Святому Письмі.
Саме з метою духовно-морального виховання дітей та молоді 22 квітня, 13 травня та 3 червня 2016 р. в Національному університеті «Острозька академія» на базі науково-дослідницької лабораторії християнської етики, психології та педагогіки відбулася ІX Всеукраїнська олімпіада «Юні знавці Біблії — 2016» для дітей дошкільного віку, учнів 1-11 класів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних училищ та студентів вищих навчальних закладів України.
За результатами перевірки матеріалів, поданих на олімпіаду, було допущено до участі 322 учасники з 16 областей України, безпосередньо брали участь у ІX Всеукраїнській олімпіаді 223 учасники з 13 областей України — Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Івано-Франківської, Львівської, Рівненської, Тернопільської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернігівської.
Уперше проведення заходу було об’єднано загальною темою: «Біблія про любов до рідного народу і землі».
Уже стало доброю традицією запрошувати на Всеукраїнську олімпіаду спеціального гостя. Цьогорічним гостем Олімпіади став Руслан Кухарчук, відомий журналіст, президент Асоціації журналістів, видавців та мовників «Новомедіа». Учасники заходу — учні 9-11 класів ЗОШ і ПТУ та студенти ВНЗ, члени журі й гості НаУ «Острозька академія» мали можливість слухати лекцію «Основи релігійної журналістики» цього відомого журналіста.
Ще одним гостем ІX Всеукраїнської олімпіади «Юні знавці Біблії — 2016» став Євген Новицький, редактор Християнського науково-апологетичного центру з м. Києва, який презентував учасникам та гостям заходу комплект посібників «Божий Задум».
Для дітей дошкільного віку та учнів 1-8 класів звучала духовна поезія Сергія Рачинця, християнського поета з м. Дубно, а також пісні на його слова.
Приємним сюрпризом для дітей дошкільного віку та учнів 1-4 класів була лялькова вистава «Друг зі знаком якості» від Українського місіонерського товариства «Світло на Сході». Керівник лялькового колективу «Стежинка» — Ірина Полухіна.
Цікавими й корисними для дітей і дорослих були презентація журналу «Стежинка» й проекту «Ми малюємо Біблію» Ірини Козіної, художнього редактора журналу «Стежинка», та презентація курсу «Іди за мною» від Людмили Максименко, автора та ведучої радіопередач «Стежинка» УМТ «Світло на Сході».
Переможців олімпіади — учнів 9-11 класів ЗОШ і ПТУ та студентів ВНЗ, які посіли 1 місце, нагородили поїздкою до християнського оздоровчого табору «Віфанія», що на Закарпатті. Про це повідомив Олександр Бондарчук, магістр богослов’я, керівник відділу освіти Міжнародної громадської організації «Надія — людям».
Нікіта Бєляєв, учень 11 класу Черкаської ЗОШ І–ІІІ ст. № 24 отримав спеціальний приз від ректора НаУ «Острозька академія» Ігоря Пасічника — Острозьку Біблію в перекладі Рафаїла Турконяка. За результатами виступу в трьох номінаціях Нікіта Бєляєв показав найкращий результат і посів 1 місце серед учнів 11 класів ЗОШ та ПТУ.
Усі учасники олімпіади — переможці та лауреати, крім дипломів та грамот отримали подарунки — бібліотечки духовної літератури від ВБФ «Східноєвропейська гуманітарна місія» та УМТ «Світло на Сході».
Окрім цього переможці додатково були нагороджені спеціальними призами від Рівненської обласної ради; Острозької міської ради; Острозької районної ради; Острозької РДА; Всеукраїнського союзу церков ХВЄ; Архієпископа Рівненського й Острозького УПЦ КП Іларіона; ГО «Центр психологічного розвитку «Аніма». А вчителі, які готували учасників олімпіади, отримали подяки та бібліотечки духовної літератури від УМТ «Світло на Сході».
З кожним роком інтерес до Всеукраїнської олімпіади «Юні знавці Біблії» зростає. Це ми бачимо з кількості учасників, що збільшується з року в рік. Рівень підготовки дітей також стає вищим і якіснішим. А це завдяки наполегливій праці дітей під керівництвом досвідчених педагогів. Радує, що діти та молодь читають, досліджують, вивчають Святе Письмо впродовж року, а під час олімпіади натхненно, з любов’ю діляться своїми знаннями й досвідом з однолітками. Отже, цьогорічна олімпіада, як і попередні, ще раз доводить важливість та необхідність її проведення.
Світлана Власова, співробітник науково-дослідницької лабораторії християнської етики, психології та педагогіки НаУ «Острозька академія»
Огорни ближнього любов’ю
(із творчих робіт учасників ІX Всеукраїнська олімпіада «Юні знавці Біблії — 2016»)
Створивши наш світ, Бог поглянув на все й сказав: «Дуже добре!» Отже, добро походить від Бога, і Бог — джерело добра. Життя дане людині для добрих справ. Цього нас учить Біблія — наймудріша книга у світі. Про це ми дізнаємося з розповідей священика на уроках Закону Божого в недільній школі.
Людина щодня здійснює багато вчинків. Та кожна добра справа починається з думки, слова. Добре слово — справжнє диво. Словом можна підтримати людину, а можна образити, завдати смутку. Мудре й добре слово дає радість, нерозумне й зле — приносить біду. Даруймо людям добро, не чекаючи нічого взамін.
Маргарита Кіщенко, ст. гр. д/с «Малятко»,
смт Вишнівець, Збаразький р-н, Тернопільська обл.
Джерелом любові й доброти є Бог. Він обдаровує нею людей і весь світ. Любові ми вчимося в маленької комашки, у теплого вітру, у весняного сонечка. Для мене прикладом любові є безмежна любов Ісуса, який віддав Своє життя задля спасіння людей від гріха.
Дитина, яка вміє любити — безкорислива, вона чинить добрі справи, допомагає іншим. Адже любов пробачає образи, прощає кривду, ніколи не відповідає злом на зло.
Любов дає життя й розквітає ніжною квіточкою щастя в людській душі. Я читаю про життя Ісуса й мрію стати чуйною, щедрою та доброю, як маленький Ісус, і цим подобатись Богу.
Вероніка Гнатюк, 1 кл.,
Семидубський аграрний ліцей і ЗОШ I–II ст., Дубенський р-н, Рівненська обл.
«Полюби Бога всім серцем твоїм і ближнього, як самого себе», — так написано в Біблії.
Я живу на планеті Земля серед мільярдів людей. Кого я маю любити? Хто мій ближній?
На подібне запитання Ісус Христос відповів притчею.
…Один юдейський чоловік ішов дорогою і на нього напали розбійники. Вони його пограбували, побили й залишили лежати на дорозі.
Повз чоловіка пройшли юдейський священик і юдейський служитель левит. Жоден із них не допоміг бідоласі.
Тією ж дорогою їхав самарянин. Юдеї ненавиділи самарян, не говорили з ними, не сідали за один стіл, зневажали їх. І саме самарянин змилосердився над ним, обв’язав рани, відвіз до готелю, оплативши всі послуги…
Завдяки цій притчі я зрозуміла, що ближній — це той, хто саме зараз потребує моєї допомоги, любові, співчуття. Це може бути моя подруга чи людина з іншої країни світу. Роблячи добро, милосердне серце не питає, якою мовою людина розмовляє, де вона живе, чи в яку церкву ходить. Воно проявляє любов.
Марія Скотаренко, 3 кл.,
Рівненська спеціалізована школа І-ІІІ ст. «Центр Надії»
Любов — небесна риса. Серце людини не може її народити. Ця небесна рослинка пишно розквітає лише в тій душі, де панує віра, пошана й любов до Бога. Лише з любові Господь створив світ. Сила Божої любові безмежна. Він милосердний і готовий всіх пробачити й пригорнути до Себе, якщо люди покаються…
Сьогодні багато наших земляків живуть у злиднях і потребують нашої допомоги. Та сучасні люди байдужі до долі ближнього. І так хочеться сказати всім словами Спасителя: «Любіть один одного! Як Я полюбив вас, так і ви любіть один одного».
З давніх-давен дзвони сповіщали про лихо, ворожий напад. Нині вони б’ють на сполох, закликаючи нас до любові, бо тільки любов і милосердя роблять нас справжніми людьми.
Ганна Бондарчук, 4 кл.,
Семидубський аграрний ліцей і ЗОШ I–II ст.
Дубенський р-н, Рівненська обл.
Якось на уроці учителька запитала: «Діти, хто з вас любить Бога?» Усі схвально підняли руки. «Добре. А хто з вас знає Божі Заповіді?» — перепитала вона та вказала на слова, записані на дошці: «Хто заповіді Мої має та їх зберігає, той любить Мене» (Ів. 14:21). І я задумалася. Любити Бога означає виконувати всі Його заповіді. Сором і страх охопили мене одночасно. Невже я не люблю Бога? А чи любить Він мене?
З того дня я почала нове життя — життя з Господом, який щодня навчає мене любити й прощати.
Злата Книш, 5 кл.,
Луцька гімназія №21 ім. Михайла Кравчука
У моє життя поступово входить звичка бувати в церкві. Ми ходимо туди з мамою.
А ще наша перша вчителька Світлана Олександрівна веде нас усіх на уроках християнської етики в українській культурі Дорогами добра, милосердя, доброчинності та мудрості. На цих уроках я дізналася, що впродовж багатьох століть святі люди переказували іншим те, що самі чули від Бога. Але з часом усні перекази почали забуватися, тому святі вирішили записувати розповіді в книги. Разом ці книги склали одну священну книгу — Біблію, яка стала джерелом мудрості для мільйонів людей з усього світу…
Сама Біблія стверджує, що є книгою не лише про Бога, але й книгою від Бога. Вона виявляє Боже Ім’я, Його якості та Його незмінний намір щодо землі та людей. Біблія також розповідає про непримиренну війну між силами добра і зла. Біблію написали понад сорок людей. Але не лише ці знання цінні для мене. Мені здається, що я стала добрішою, терпимішою до всіх, хто навколо мене, намагаюся ставитися до людей так, як би хотіла, щоб ставилися до мене. До старших людей стала чуйнішою й уважнішою. Я не можу образити тварин.
Я вдячна долі, що навчаюся в школі, де є уроки християнської етики в українській культурі, бо в моєї подруги, наприклад, таких уроків не було.
А ще… Маю маленький секрет. Поки я граюся ляльками, то вони в мене учасники «Клубу Біблії». Саме їм я розповідаю про любов, добро, співчуття, доброзичливість, милосердя до людей, любов до рідної землі, до рідного краю. Я мрію організувати такий клуб у школі, а моїми слухачами будуть мої однокласники та молодші школярі.
Юлія Кусов, 4 кл., Великопавлівська спеціалізована школа І–ІІІ ст., Зінківський р-н, Полтавська обл.
Ми часто неправильно розуміємо любов, лише як гарні слова чи особисті приємні відчуття. Бог називає любов’ю таке ставлення до іншої людини, коли я щось роблю для неї, чимось ділюся, допомагаю. Тому Біблія говорить нам, що любов — це праця (1 Сол. 1:3). А праця — це завжди зусилля, а зусилля — це завжди трохи страждання. Щоб поділитися з другом цукеркою, я мушу забрати її в себе. Мені доведеться відмовитись від перегляду улюбленого мультфільму, якщо я вирішу допомогти мамі помити посуд. Навіть щоб посидіти коло ліжка хворої бабусі, мені треба відібрати в себе час, наприклад, час гри на комп’ютері.
Тобто моя любов вимірюється тим, як багато свого часу я можу віддати іншим. Це може бути також сила, увага, гроші, речі… Із усього цього складається наше життя. Віддаючи щось своє, ми віддаємо іншим часточку себе. А виходить, страждаємо заради тих, кого любимо.
Приклад такої самовідданості дає людям Бог. У Біблії написано, що Бог так полюбив світ, що віддав свого Єдиного Сина — Ісуса Христа, щоб визволити всіх людей від смерті та гріха (1 Iв. 4:9).
Аріна Білик, 5 кл., Луцька ЗОШ І–ІІІ ст. № 3
Мені не раз спадало на думку, що кожній людині в день її народження Господь приносить Свій найцінніший подарунок — можливість любити. Але не кожен із нас може правильно використовувати цей дарунок протягом життя.
Любов можна порівняти з діамантом… Я дуже люблю дивитись науково-популярні фільми. Нещодавно бачив сюжет про видобуток та обробку діамантів. Цікава річ: добутий діамант схожий на звичайний прозорий шматок скла, і лише огранка, зроблена руками людини, примушує його сяяти, переливатися й стати справжнім безцінним скарбом. Чим більше граней, тим більше зачаровує красою його мерехтливий блиск. Саме багатогранність піднімає ціну цього коштовного від природи, але такого малопривабливого на вигляд камінця. Обробка граней — результат кропіткої людської праці.
Мені здається, що коли я народився, любов, закладена в мені Богом, була схожа на необроблений діамант. А грані йому мені доведеться надавати самому протягом усього життя. Чим більше граней ми на ньому зробимо, тим гарнішим і коштовнішим він стане. Та найголовніше — не занапастити цей Божий дар, не лишити звичайним неограненим сірим скельцем, у якому ніхто не розгледить коштовності, або й взагалі, не перетворити в сірий камінець ненависті до ближніх.
Владислав Братюк, 5 кл., Луцька гімназія №21 ім. Михайла Кравчука
Бог створив людину для того, щоб любила вона і любили її. Той, хто не відчув любові до себе або сам нікого не любив, — даремно прожив своє життя. І навпаки, кого любили і хто любив сам — щаслива людина.
«Ніхто більшої любові не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх» (Iв. 15:13). Хочу розповісти про людину, яка через свою любов до рідної країни змогла втілити цю біблійну істину в життя.
26-річна Катерина Носкова проходила військову службу в бойовому підрозділі з лютого 2015 року. Вона добровільно вирішила відбути в зону проведення АТО.
Тієї жахливої ночі, 16 серпня 2015 року, Катерина сама попросилась на передній край лінії оборони в районі Горлівки, де був сильний обстріл зі сторони бойовиків. «Кет» сіла в машину й поїхала на порятунок бойових побратимів. Їй вдалося вивезти з-під обстрілу двох поранених солдатів. Вона врятувала два людські життя, а своє віддала. Трагедія сталася, коли дівчина повернулася за пораненими. Тоді обстріл відновився, і Катя загинула разом із бійцем, якого намагалася доправити до санчастини.
Більшість уважає, що любов — це лише приємні почуття, які ми переживаємо в своїй душі. Для того щоб зрозуміти, що таке любов насправді, потрібно звернутися до Слова Божого — Біблії.
У Євангелії від Івана написано: «Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Iв. 3:16).
Коли Ісус Христос говорив про Свою любов, Він розумів, що це буде значити для Нього. Пройшло небагато часу, як Він сказав ці слова, і Господу довелося пережити зраду, знущання, а потім ганебну смерть.
Для чого Йому потрібно було страждати, проливати Свою святу кров і помирати на Голгофському хресті? Що це давало Спасителю? Це давало нам. Через Його жертву ми отримали спасіння своїм грішним душам від вічної загибелі. А ще Своїм учинком Він показав, наскільки ми є цінними для Нього і наскільки великою є Його любов до нас.
Соломія Одемчук, 10 кл., Рівненська гуманітарна гімназія
Християнська любов — це любов Христа, це любов, яка витікає з Його душі й продовжує своє життя в душах Його послідовників.
У наш час найбільшим апокаліптичним знаком є згасання любові батьків до дітей і навпаки, велика криза любові в сім’ях і в цілому між християнами. І тому сьогодні є потреба відродження в людських серцях даного Христом дару безкорисливої та жертвенної християнської любові.
«З того пізнають, що ви учні Мої, коли будете мати любов між собою», — каже Ісус Христос. Наскільки будемо здатні дарувати, ділитися, жертвувати, настільки наше серце зможе радіти від того, що воно дарує, маючи Божу любов, яка діє через нас на інших.
Хочу навести приклад із життя Світлани Демедюк, 19-річної рівнянки, трагічна історія якої глибоко зворушила мене. На 24-му тижні вагітності Світлана дізналася про страшний діагноз — гострий лейкобластний лейкоз. Лікарі запропонували перервати вагітність, щоб зберегти життя молодої жінки, тоді вона змогла б розпочати хіміотерапію. Але Світлана відмовилась. Лікарі сказали, що в такому випадку ніяких шансів на одужання немає. Молода жінка була ладна померти, аби її дитина жила. На 25-му тижні вона народила дівчинку Ніколь вагою 500 г, віддавши своє життя заради життя дочки. Таким чином, Світлана виявила найбільшу жертовну любов.
Дарія Бондарець, 11 кл.,
Рівненський НВК «Колегіум»
На мою думку, найважливіший вірш з Біблії на тему любові записаний у Євангелії від Івана 3:16: «Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне». Тут сформульована любов Бога до нас. І ми так само маємо любити один одного й служити оточуючим. Бог зміг віддати свого єдиного Сина за людей, за грішне творіння, яке не визнає Його. Багато матерів згодні віддати свою душу та життя заради спасіння своїх дітей, але жертва Ісуса набагато більша — Він віддав Себе заради спасіння усього людства.
Ми не маємо справжньої любові агапе, вона не може жити в одному серці з гріхом, який є в нас із народження. Але ми можемо намагатися досягти хоча б частинки цієї любові, боротися зі своїм его й допомагати людям, служити їм, «класти свою душу за них».
Але я не можу не сказати про війну. На жаль, вона стала частиною нашого життя. Війни — проблеми всього людства. Зараз багато людей ідуть на війну, але я не поділяю їхньої позиції. Вони воюють за земне, не потрібне нікому, окрім олігархів, а забувають боротися за свою душу, за її спасіння. Солдати помирають, їхнє тіло ховають із почестями, та ніхто не думає про їхню душу, про вічне. Багато людей вважають, що ті, які померли на священній війні — обороні своєї держави, сім’ї, потраплять в рай, але це не так. Ніщо не може врятувати душу, ніякий «викуп», ні священна війна — тільки особисті стосунки з Богом, щиросердні покаяння можуть врятувати душу від аду.
Нікіта Бєляєв, 11 кл., Черкаська ЗОШ І–ІІІ ст. № 24
Ми живемо у складні часи. В Україні війна. Гинуть люди, страждають сім’ї, діти стають сиротами, українці залишають свої домівки й «губляться» в інших містах та країнах. Вони потребують допомоги та підтримки, але не слід забувати, що Бог є любов, Він простягає руку допомоги через Своїх вірних людей. Їх багато! Я переконаний, що про них напишуть не одну книгу.
Так, історія життя Геннадія Мохненка — яскравий приклад жертовної Божої любові… Пастор, єпископ, військовий капелан, засновник та керівник найбільшого на території колишнього Радянського Союзу дитячого реабілітаційного центру «Республіка Пілігрим» та мережі реабілітаційних центрів для дорослих. Широко відомий як ініціатор громадської антинаркотичної акції «Обридло» і навколосвітнього велопробігу «Світ без сиріт». Батько трьох рідних і 32 прийомних дітей.
Геннадій народився в Маріуполі в сім’ї робітників. За власним твердженням, через алкоголізм батьків ріс «соціальним сиротою». Зустріч із Богом змінила його життя…
Сьогодні жителі «Республіки Пілігрим» і прийомні діти Мохненка копають траншеї, плетуть маскувальні сітки, привозять допомогу бійцям на лінію фронту. Саме вони одні з перших вирушили будувати укріплення навколо Маріуполя, коли російські війська минулого літа перетнули державний кордон і рушили в бік Новоазовська. Його життя — це приклад служіння Богові та ближньому.
Максим Буняк, 11 кл., Рівненський НВК «Колегіум»
Любов є змістом і мотивом усіх моральних учинків християнина. Є багато прикладів святих людей, які, наслідуючи Ісуса Христа, віддавали своє життя за інших.
Одного дня в концтаборі нацисти вибрали групу людей до страти. Один із них почав кричати: «Ні, я не хочу вмирати. Я маю сім’ю, дітей. Прошу вас, не вбивайте!» Із шеренги вийшов інший ув’язнений під номером 16.670 і промовив: «Я готовий померти замість нього». Таким чином, він зайняв місце цього чоловіка. Це був Максиміліан Кольбе, польський священик. Наслідуючи Ісуса Христа та Святе Письмо, він відійшов до неба як справжній святий.
Свою любов до ближніх довів і український священик Омелян Ковч. Його ув’язнили до концентраційного табору Освенцим, у 14 барак, де наглядачем був поляк Зиґмунд Міллер. Аби утриматись на посаді, Міллер бив усіх без винятку, але, дякувати Богу, дозволив отцеві правити в кутку бараку й удавав, що не бачить, як той сповідав і причащав людей. Отець писав своїм дітям: «Я розумію, що ви стараєтесь про моє визволення. Але прошу вас не робити нічого. Учора вони вбили 50 людей. Якщо я не буду тут, то хто допоможе їм пережити ці страждання? Вони б пішли у вічність з усіма своїми гріхами й у глибокій зневірі, що допроводжує до пекла. Тепер вони йдуть на смерть із піднятими головами, залишаючи свої гріхи позаду себе. І так вони переходять міст вічності. Я дякую Богові за Його доброту до мене. Окрім неба, це єдине місце, де я хотів би перебувати. Не турбуйтесь та не зневіряйтесь моєю участю. Натомість, радійте зі мною. Моліться за тих, хто створив цей концтабір та цю систему… Нехай Господь помилує їх». Ось так отець Омелян Ковч, пожертвувавши собою, врятував сотні, а може, навіть тисячі людей.
Артур Бухвак, 11 кл.,
Запорізька спеціалізована школа-інтернат ІІ–ІІІ ст. «Січовий колегіум»