(фрагмент курсу «Школа подружнього життя» Олійника Олега Валерійовича)
Схвалено для використання у загальноосвітніх навчальних закладах комісією з християнської етики Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки України (протокол №2 від 25.09.2018 р.)
(Лист ІМЗО від 10.10.2018 р. № 22.1/12-Г-937)
За даними соціологічних досліджень «Молодь України», що проводилися на замовлення Міністерства молоді та спорту України 2016–2017 рр., у сучасному українському суспільстві простежується тенденція до пріоритету сімейних цінностей. Зокрема, 2017 р. 64 % респондентів поставили на перше місце у переліку найбільш бажаних досягнень відповідь «Сімейне щастя»[1].
Однак за статистичними даними Міністерства соціальної політики України показники розлучень у нашій країні є досить високими. 10 % укладених шлюбів розриваються протягом першого року. Тільки одна з трьох одружених пар залишається в шлюбі понад п’ять років. Крім складних економічних умов, фінансових труднощів, одними з головних причин розлучень є недбале і необдумане ставлення до створення сім’ї, неготовність до спільного побуту.
Отже, молоді українці понад усе хочуть сімейного щастя. Але, не знаючи як побудувати це щастя, не можуть досягти здійснення своїх найзаповітніших мрій. Для досягнення сімейного щастя недостатньо одного бажання укласти шлюб. Потрібно знати, як це щастя збудувати, зберігати й плекати в подружніх стосунках.
Наприклад, що трапляється з закоханістю, чому вона зникає, чи може вона перетворитися на справжнє кохання та як це відбувається? Поговоримо про це.
Дискусійне питання: Як ви вважаєте чи є різниця між коханням та закоханістю і в чому вона полягає?
Нехай учні висловлять свої думки, які вчитель напише на дошці, а потім буде використовувати під час обговорювання матеріалу уроку. Це дасть можливість учням зацікавитись темою, а також стати активними слухачами.
Поділіться прикладом зі свого життя: як ви закохались у свою (свого) дружину (чоловіка): опишіть свій стан закоханості…
Питання: Як ви вважаєте, чи можливо закохатися в людину з першого погляду?
Швидше за все учні висловлять думку, що с першого погляду можливо закохатися, але не покохати людину. І це є істиною.
Відповідь: Так. Найчастіше саме так і відбувається. Але покохати людину з першого погляду неможливо. Є різниця між цими, на перших погляд, схожими поняттями: закоханістю та справжнім коханням.
У повсякденному житті люди часто називають закоханість коханням, а коли пристрасть проходить, то вони з подивом зауважують: «Кохання минуло! Напевно, це не та людина, з якою я хотів би прожити все своє життя».
Рано чи пізно це переживає кожна пара: закоханість зменшується, а закохані відчувають розчарування. Помилково вони роблять висновок, що це минуло кохання.
Згідно з дослідженнями багатьох учених, які займаються вивченням біологічної природи любові, наприклад Хеорхіна Флорес (Мексика), період закоханості може продовжуватися від декількох хвилин до 3-4 років.
У ділянках нашого мозку, що відповідає за емоції (мигдалина, таламус, гіпоталамус, гіппокампус), виникають певні хімічні сполуки (дофамін), що дають нам відчуття закоханості, такої ейфорії. Людина в цей час повністю зосереджена тільки на об’єкті своєї закоханості. Але фізіологічно це не може тривати більше 4 років.
Це свідчить про те, що ті інтенсивні почуття та емоції, які переживають двоє в період своєї закоханості, одного разу охолонуть. В одних випадках ці почуття слабшають протягом місяця — двох, так і не встигнувши розгорітися по-справжньому, в інших можуть тривати довше.
Але так чи інакше, максимум через 3-4 роки пристрасть вичерпується, і закоханість повинна переродитися в справжнє кохання, яке базується не тільки на почуттях, а також на розумі та волі. У коханні двоє усвідомлюють, що треба для щастя твоєї коханої людини, та роблять те, що треба незалежно від емоційного стану, в якому перебувають на цей час, бо прийняли рішення робити щасливим свою кохану людину.
Коли почуття між закоханими слабшають, коли стають помітнішими недосконалості одне одного, коли для підтримки того ж рівня емоційного стану треба докладати зусиль, яких раніше не треба було докладати, тоді закохані починають думати, що кохання минуло, та що вони помилилися у виборі. Багато хто починає виношувати думку про те, що ці будь-які стосунки потрібно, швидше за все, припинити.
А наступного разу, думають вони, у кожного з них вийде краще, і вони зможуть знайти своє справжнє кохання.
Однак, вирушаючи на такі пошуки, людина, швидше за все, знову зазнає повні трепету почуття. Та не розібравшись із причиною своєї невдачі першого разу, знову назвавши закоханість коханням, із часом відчує те ж саме розчарування й біль.
Це не означає, що почуття цих людей були нещирими. Просто вони були закохані, але не змогли покохати одне одного.
Чим же відрізняється кохання від закоханості?
Головне, що відрізняє їх, це те, що закоханість на відміну від кохання не потребує ніяких зусиль. Що б не робила людина в цьому стані, це нескладно робити. Закохані не шкодують грошей на подарунки, часу на розмови й на зустрічі одне з одним. Вони повні енергії, щоб дивувати одне одного.
Об’єкт закоханості займає всі думки закоханих. Психолог Дороті Тенноу з університету Бріджпорта (США) у своїх дослідженнях дійшла висновку, що закохані від 85 % до 100 % часу протягом доби мріють одне про одного.
Закоханість дуже близька до ейфорії. Нічого більш не треба, крім того, щоб перебувати поруч одне з одним.
Але потрібно розуміти, 1) що людині в цьому стані нескладно робити неординарні вчинки, тому що пристрасть підтримується за допомогою дофаміну, для її підтримки з боку закоханих не потрібно ніяких зусиль, і 2) що це обов’язково зміниться через деякий час: для підтримки того ж рівня почуттів будуть потрібні зусилля.
Кохання чи закоханість?
| № | Індикатори | Як себе проявляє | |
| Кохання | Закоханість | ||
| 1 | Як це почалось | Неможливо покохати з першого погляду. Кохання росте поступово у взаєминах партнерів, коли вони пізнають одне одного. Згодом кохання міцніє. | Закоханість може з’явитися несподівано, раптом, з першого погляду. Але згодом охолоджується і зменшується. |
| 2 | Скільки якостей нам подобається в людині | Коли ми кохаємо, нам подобаються всі або майже всі якості коханого. Кохання проростає з оцінки всіх відомих якостей іншої людини. Ми повинні провести чимало часу разом, щоб добре пізнати одне одного. | Закохані можуть божеволіти з однієї-двох якостей, наприклад, із посмішки або з кольору волосся. Закоханість виникає на підставі однієї або декількох якостей. Більшість же з них поки що залишаються невідомими. |
| 3 | На що перш за все звертає увагу | При коханні має значення особистість людини загалом. Якщо люди кохають одне одного, фізична привабливість становить відносно невелику, хоча й важливу частину в забезпеченні їхніх стосунків. Фізична привабливість та фізичний потяг у коханні є присутнім тільки з багатьма іншими привабливими якостями коханої людини.
| При закоханості фізична привабливість має найважливіше значення. Фізичний контакт і почуття, які він викликає, — це самоціль, тому що головною метою спільного часу закохані вважають приємні переживання. Фізичний же контакт посилює їх. Якщо ці переживання є, то це для закоханих є головним доказом кохання. Тож, фізичні дані людини, її фігура, обличчя, а також фізичний потяг мають велике значення для закоханих. Закохані вважають, що фізичний потяг — це найкращий спосіб перевірити наявність кохання. Насправді, якщо нас до когось тягне, то це зовсім не означає, що ми кохаємо цю людину. |
| 4 | Хто в центрі уваги
| Справжнє кохання безкорисне. Коли ми кохаємо, ми думаємо як ми можемо зробити ще щасливішою нашу кохану людину. Щастя відчувається тоді, коли кохана людина відчуває себе щасливою. Коханий в центрі нашої уваги. Кохання віддає свою «ковдру».
| Закоханість є егоїстичною. Закохану людину турбує не те, що вона може дати, а те, що вона може придбати від стосунків. Її думки, бажання, почуття в центрі. Закоханість тягне «ковдру» на себе.
|
| 5 | Конфлікти
| Люди, які кохають одне одного, стараються уникати виникнення конфліктних ситуацій або згладжувати їх. Вони будуть шукати засоби, як їх вирішити. З часом вони будуть краще розуміти одне одного. Конфлікти будуть відбуватися рідше, вони будуть менш тривалими та менш емоційно насиченими. | Закоханість в силу своєї егоїстичності, а також непоінформованості відносно того, яка є людина, в котру ми закохалися, буде розпалювати конфлікт. З часом непорозуміння стають частішими, та можуть привести до розриву стосунків, якщо закоханість не переросте в кохання.
|
| 6 | Впевненість у партнері
| Щоб виникло кохання, потрібен час, коли двоє починають добре знати одне одного. Людина, яка кохає, відчуває себе впевнено й довіряє тому, кого кохає, тому що досить добре його знає.
| У закоханої людини такої впевненості бути не може, бо не було часу добре пізнати одне одного. Тому впевненість буває безпідставною у закоханих, бо видає бажане за дійсне. Або ж впевненості взагалі немає, що може проявляться в ревнощах. |
| 7 | Навчання, робота, інші відносини | У людини, яка кохає, зберігається інтерес до навчання, роботи та відносин з іншими людьми. У неї присутні цілі в житті, до яких вона прагне, крім проведення часу з коханою людиною. Для неї найважливішими є стосунки з коханою людиною, але зберігається зацікавленість в інших відносинах: з друзями, з колегами тощо. | Закохана людина витає у своїх мріях. Усе життя починає обертатися навколо людини, в котру ми закохалися. Закохана людина може залишити всі захоплення, втратити апетит і інтерес до навчання, роботи та інших відносин. Романтичні почуття повністю опановують закоханими. |
| 8 | Відстань | Час, який кохані провели разом, допомагає їм «зростатися» одне з одним. Тому під час розлуки, ти нібито втрачаєш свою частину. Відстань тільки зміцнює кохання, та загострює почуття. Кохання зазвичай постійне. | Якщо це тільки захоплення, то відстань та час його вб’ють. Закоханість часто проходить або послаблюється на відстані. З часом фото людини, в яку ти був закоханий, може змінити реальна людина, котра опиниться поруч. |
| 9 | Посвячення одній людині | Справжнє кохання присвячене тільки одній єдиній людині. | Закоханий може бути закоханий в двох і більше людей одночасно. |
| 10 | Реакція оточення | Знайдуться люди, які будуть заздрити або бажати маніпулювати вами, тому негативно висловлюватимуться про кохання двох, навіть якщо воно є справжнім. Але зазвичай, коли з’являється справжнє кохання, то більшість буде схвалювати ці відносини. | Кохання засліплює наші очі. Зазвичай під час закоханості відбувається ідеалізація партнера. Закохані не бачать недоліків одне одного, бо вони захоплені одне одним. Батьки та друзі не відчувають цього захвату, та можуть тверезо оцінити переваги та недоліки такого вибору, та іноді не схвалювати його. Якщо вони бачать небезпечні сигналі, то варто прислухатися до їхніх порад. |
| 11 | Міцність | Кохання зазвичай буває міцним. Кожні відносити проходять випробування часом, труднощами та іншими обставинами. Проходячи випробування, кохання не вмирає, але стає ще міцнішим. Воно є постійним. | Закоханість з’являється, а також може зникати непередбачувано. Навіть коли немає труднощів, вона може зменшуватися та зникати зовсім. А під час випробувань закоханість ще швидше може випаровуватися. |
| 12 | Почуття | Почуття в коханні скоріше будуть теплими та ніжними, ніж будуть змінюватися від палкої пристрасті до холодної байдужості. Справжнє кохання зростає повільно, але його коріння глибокі. | Коріння закоханості неглибокі, стосунки зазвичай поверхові. Тому інтерес одне до одного та почуття то спалахують, то гаснуть. |
Отже, закоханість — це прекрасний стан, але його головна небезпека полягає в тому, що цей стан із часом обов’язково пройде. Відносини обов’язково перейдуть в іншу фазу.
Іншою фазою може бути справжнє кохання, а може бути розрив стосунків. Що саме станеться залежить від того, як пара сприйматиме те, що відбувається в їхніх стосунках, у їхніх почуттях, та що вони збираються з цим робити: докладатимуть зусиль, щоб підтримувати вогонь почуттів одне до одного чи дозволять цьому вогню згаснути.
Кохати — означає діяти. Основним критерієм в коханні є те, що людина робить. Наші дії стосовно іншої людини, які говорять їй, що ми її кохаємо, будуть продовжувати підтримувати вогонь у наших стосунках. Більш того, коли ми робимо для іншої людини те, що робить її щасливою, це також робить щасливими і нас. «Блаженніше давати, ніж брати», — казав Господь Ісус. Той, хто щось робить для щастя іншої людини, відчуває себе ще більш щасливим.
Дослідження показали, що ті ж «гормони щастя», які виділяються в нашому мозку, коли ми переживаємо стан закоханості, виділяються в той момент, коли ми бачимо, що своїми діями зробили когось щасливим. У цьому секрет кохання, яке ніколи не перестає: ми робимо те, що робить щасливою нашу кохану людину, і це саме робить також і нас щасливим.
Наша кохана людина після того, як ми зробили щось для її щастя, відчуває не тільки себе щасливою, але також буде бажати щось зробити для нашого щастя. Таким чином ми будемо наповнювати нашу спільну чашу кохання кожен зі свого боку, відчуваючи щастя і коли ми щось робимо для щастя коханої людини, і коли вона щось робить для нас. Це буде підтримувати наші почуття одне до одного, наше щастя одне від одного, подібно як під час закоханості. Таким чином закоханість перетворюється на справжнє кохання, яке має також вольовий і інтелектуальний компоненти.
«Кохання до кого-небудь — це не просто сильне почуття, це рішучість, це усвідомлений вибір, це обіцянка. Якби кохання було тільки почуттям, то не було б підстави обіцяти любити одне одного вічно. Почуття приходить і йде. Як я можу знати, що воно залишиться навіки, якщо моя дія не містить усвідомленого вибору і рішення» (Е. Фромм «Мистецтво любити»).
Перефразовуючи останнє речення Е. Фромма, «… я можу знати, що моє кохання залишиться навіки, воно не мине з часом, якщо я усвідомлю що робить щасливою мою кохану людину, та ухвалю рішення робити це кожного дня, коли я відчуваю та коли не відчуваю до цього емоційний порив».
Із закоханості має зрости кохання. І коли кохання практикується постійно, то воно буде наповнювати наші почуття тими ж емоціями, які ми відчуваємо при закоханості.
Закоханість робитиме щось для іншого, поки є ці почуття.
Кохання продовжуватиме робити, навіть якщо в цей момент почуття не відчуваються. І дії кохання будитимуть ці почуття на глибшому рівні в серцях обох партнерів.
Якщо подружжя починає практикувати таке кохання, якість відносин в родині поступово зростає. Крок за кроком кожен із подружжя робить свої відносини яскравішими, теплішими; вони стають міцнішими, надійнішими й досконалішими. При такому розумінні кохання ніколи не перестане й існуватиме доти, поки триває життя людини.
Додатки:
https://www.youtube.com/watch?v=ulpWt66QWb8 – ролик 1
https://www.youtube.com/watch?v=qhwfubnIaZ4 – ролик 2
https://www.youtube.com/watch?v=bmDUw56R1qU – ролик 3
https://www.youtube.com/watch?v=bvX6g-YVacU – ролик 4
https://www.youtube.com/watch?v=–bVRuWBNI4 – ролик 5
https://www.youtube.com/watch?v=xofi_RPq0jA – ролик 6
Олійник Олег Валерійович, автор програми і посібника для вчителів 9–11 класів «Школа подружнього життя», магістр освітніх, педагогічних наук вищої школи педагогіки, магістр богослов’я та християнської педагогіки, викладач предметів духовно-морального спрямування, викладач біології, хімії та музики; т.099-948-04-72 e-mail: [email protected]; www.facebook.com/famliv
[1] Молодь України – 2017 / Результати соціологічного дослідження, проведеного Центром незалежних соціологічних досліджень «ОМЕГА» на замовлення Міністерства молоді та спорту України. – Тернопіль : ТОВ «Терно-граф», 2017. – 72 с.