Мета: на прикладі Ісуса Христа показати учням, як вони можуть робити добрі справи для Бога; розвивати бажання служити Богові тим даром, який Він дав кожному з нас; виховувати любов та повагу до ближнього.
Ключовий вірш: «А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей» (Лк. 2:52).
Біблійна основа: Лк. 2:40-52.
Обладнання: Біблія, ножиці, клей, аркуші формату А-4 для кожного учня, фломастери.
Хід уроку
1. Налагодження контакту з класом
Ми всі знаємо один одного на ім’я і без проблем можемо спілкуватися між собою. А як ми звертаємося до Бога, коли хочемо поговорити з Ним, дізнатися про Нього більше? Ми говоримо: Отець, Ісус, Дух Святий. Чому? (Відповіді учнів.)
2. Біблійна історія
Учні читають уривок із Біблії — Лк. 2:40-52.
Бог любить нас і знає серце кожного, дорослого та дитини. Він знає, наприклад, що кожен із нас уміє робити, що ми любимо їсти, коли ми лягаємо спати та коли встаємо. Ви знаєте це? А хто з вас знає щось про Бога? Хто Він? Що Він любить? Чого не любить? Що вміє робити? (Відповіді учнів.)
Як і де ми можемо більше дізнатися про Бога? (Відповіді учнів.)
Дуже важливо для кожного з нас приходити в церкву — там ми можемо ближче пізнати Бога. В Ізраїлі найголовнішим місцем поклоніння Богові був храм в Єрусалимі. Храм ніколи не пустував, а особливо він був наповнений у дні свята Пасхи. Люди йшли поклонятися Богові, який звільнив їх із єгипетського рабства. Як ви, напевно, знаєте, свято Пасхи відзначали відтоді, як Мойсей вивів євреїв із Єгипту, де вони понад чотириста років перебували в рабстві.
Дорога в Єрусалим була нелегкою й займала декілька днів. У ті часи люди пересувалися пішки або верхи на осликах — машин і автобусів тоді не було! Люди збиралися сім’ями, запрошували друзів та знайомих, адже дорога була ще й небезпечною для життя. З настанням вечора ізраїльтяни влаштовувалися на ночівлю, розбивали табір, готували їжу. Уявімо собі, який вигляд мав цей табір. (Учні сідають у коло, ніби навколо вогнища, і вчитель розповідає біблійну історію.)
Готові відправитися в біблійну мандрівку? Я розкажу вам історію про Хлопчика, який понад усе на світі любив Бога. Сідайте зручненько та слухайте уважно.
Щороку весною батьки Ісуса відправлялися в Єрусалим на свято Пасхи, а Його залишали вдома з родичами. Хлопчик зажди з нетерпінням чекав на їхнє повернення. А цього року Ісуса візьмуть із собою — адже Йому вже виповнилося дванадцять років!
Багато людей цими днями було в Єрусалимі. Багато часу вони проводили в храмі. Але ось свято закінчилось, і настав час повертатися в Назарет.
Йосип, Марія та багато їхніх друзів і родичів вирушили в дорогу. Ісуса з ними не було, але батьки не хвилювалися. «Напевно, Ісус приєднався до Своїх друзів», — вирішили вони. З настанням вечора всі почали готуватися до ночівлі, а Ісус не з’являвся. Марія та Йосип захвилювалися. Вони почали питати, чи не бачив хто їхнього Сина (це питання можна адресувати дітям), але всі хитали головами (учитель похитує головою, знизує плечима, і всім своїм виглядом показує смуток та тривогу з цього приводу). Дочекавшись світанку, схвильовані батьки повернулися в Єрусалим. Вони шукали Ісуса по всьому місту, запитували перехожих, чи не бачили вони їхнього Хлопчика. Три дні пробігло в марному пошуку. Ніхто з людей не зміг їм допомогти. Тоді вони вирішили повернутися до храму. У храмі вони побачили Хлопчика, який розмовляв з учителями. Він слухав їх і ставив запитання. Учителі дивувалися Його мудрості.
О, чудо! Це ж Ісус! Марія підбігла першою, обняла Його: «Дитино моя, чому Ти так учинив із нами? Твій батько і я всюди шукали Тебе!» Відповідь Ісуса видалася Марії дивною: «Для чого ви Мене шукали? Хіба ви не знаєте, що Я повинен бути тут, у домі Мого Отця?»
Лише через багато років Марія зрозуміла зміст слів, сказаних Ісусом Христом. Тепер же головним було те, що вони знайшли Його і що з Ним усе гаразд. Радісні та щасливі вони повернулися до Назарета.
Запитання для обговорення
1. Яке велике свято щороку ходили відзначати батьки Ісуса? (Свято Пасхи.)
2. У якому місті святкували це свято? (У Єрусалимі.)
3. Де Йосип і Марія знайшли Ісуса? (У храмі.)
4. Що Він там робив? (Сидів серед учителів та розмовляв із ними.)
5. Чому Ісус хотів бути в храмі? (У храмі перебував Бог. Ісус бажав бути в храмі, там Він міг слухати про Бога, дізнаватися про Нього, говорити про Нього. Він прагнув близького спілкування зі Своїм Небесним Батьком.)
6. Яким Ісус був у дитинстві? Що Він любив робити, як проводив Свій час? (Відповіді учнів.)
3. Вивчення ключового вірша: «А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей» (Лк. 2:52).
Напишіть вірш на дошці або на ватмані, прочитайте його дітям, поясніть для учнів незнайомі слова. Вивчіть вірш за допомогою жестів.
Ісус — указівний палець правої руки піднятий угору;
зростав — горизонтально розкритою долонькою показати «східці»;
мудрістю — указівний палець правої руки прикласти до лоба;
і віком — указати на себе;
та благодаттю, у Бога — розвести руки і підняти вгору;
й людей — простягніть руки один до одного.
4. Саморобка «Ісус у храмі»
Необхідні матеріали: шаблон (див. с. 28), аркуш паперу формату А-4 для кожного учня, ножиці, фломастери або олівці.
Інструкція для виготовлення
1. Альбомний аркуш зігніть за наступною схемою:
а) навпіл;
б) кожну частину ще раз навпіл і всередину;
в) зовнішні частини ще раз навпіл і назовні (мал. 1).
2. Складений аркуш покладіть товстішим боком вправо й обведіть шаблон в отриманому прямокутнику.
3. Складений аркуш виріжте по шаблону й розгорніть його.
4. Тонкі лінії на шаблоні продовжте в обидва боки на всю довжину аркуша, зігніть по них аркуш, утворивши східці. Нехай діти розфарбують свої картинки й намалюють обличчя хлопчика (Ісуса).
5. Лялькова вистава «Ти і я можемо служити Господу!»
Дійові особи: Аня, Павлик
На сцені Аня.
Аня (рахує). Одна година тридцять хвилин, одна година тридцять з половиною хвилини, одна година тридцять одна хвилина…
З’являється Павлик.
Павлик. Привіт, Аню. Що це ти рахуєш?
Аня. Зачекай, не заважай. Одна година тридцять дві хвилини, одна година тридцять дві з половиною хвилини, одна година тридцять три хвилини… (Радісно) Ось тепер я стала дорослішою ще на одну годину й тридцять три хвилини! Чудово?!
Павлик. Може, і так. Але поясни мені, Аню, чому це ти так поспішаєш стати дорослішою?
Аня. Як, чому? Хіба ти не знаєш, що як тільки я подорослішаю, я зможу зробити для Бога щось корисне.
Павлик. А-а, ось у чому річ!
Аня. Ну, звичайно! (Зітхає.) От тільки час іде повільно, та й росту я не дуже швидко… Ох!..
Павлик. Не сумуй, Аню. Я знаю, як тобі допомогти.
Аня (радісно). Справді?! Я так і знала, що вже винайшли пігулки: вип’єш їх — і відразу стаєш дорослою! Швидше скажи мені, як вони називаються?
Павлик. Ні, Аню, таких пігулок не буває. І це добре, інакше багато того, чим ми могли б послужити Богові, залишалося б невиконаним.
Аня. Ти хочеш сказати, що діти можуть служити Богові?
Павлик. Звичайно, можуть. Бог хоче, щоб діти служили Йому.
Аня. Ми маленькі, яка від нас користь?
Павлик. Хіба ти забула історію про маленького хлопчика на ім’я Давид?
Аня. Давид? Я щось пригадую…
Павлик. У Біблії написано, як він переміг велетня Голіята, з яким ніхто з дорослих не насмілювався вступати у двобій.
Аня. Так-так, я пригадую! Давид не покладався на свої сили, але він вірив Богові, тому вирішив вийти на поєдинок із Голіятом…
Павлик. І переміг! Цією перемогою він послужив Богові та своєму народові! А ти говориш, Аню, що від маленьких немає ніякої користі!
Аня. Павлику, дякую тобі, я зрозуміла, що неважливо, скільки нам років. Важливо, наскільки сильно ми любимо Господа та довіряємо Йому. Кожна дитина й дорослий може служити Богові.
Павлик. Ти все правильно зрозуміла, Аню!
Аня. Я піду і … і буду всім розповідати про Ісуса. Як ти думаєш, це буде служіння?
Павлик. Звичайно. І я вірю, що Господь приведе багато людей у Своє Царство через це важливе служіння! До побачення, Аню! (Аня йде). Хлопчики та дівчатка, а ви розповідаєте про Ісуса іншим людям?
6. Гра «Нагодувати ослика»
Необхідно підготувати: два пластикові пакети (зеленого та червоного кольору) і комплект карток, на яких потрібно написати добрі та погані вчинки, що можуть робити діти. На ватмані намалюйте ослика або принесіть м’яку іграшку.
Наприклад:
– прославляти Бога;
– ходити в церкву;
– читати дитячу Біблію;
– розповідати про Ісуса людям;
– допомагати рідним;
– молитися;
– доглядати за домашніми тваринами;
– щодня робити гімнастику;
– мити посуд;
– ходити в магазин;
– слухатися батьків;
– старанно навчатися;
– доводити свою правоту за допомогою кулаків;
– ходити неохайним;
– лінуватися щодня чистити зуби;
– просторікувати старшим;
– ніколи нікому не поступатися місцем;
– сваритися з друзями;
– не виконувати домашнього завдання;
– говорити неправду.
Поясніть дітям, що ослик «їсть» лише добрі справи. Їх потрібно класти в пакет зеленого кольору. Те, чим ослика годувати не можна, потрібно покласти в червоний пакет. Гравці по черзі підходять до столу, де текстом донизу лежать картки, вибирають одну картку, уголос зачитують текст і кладуть картку в один із пакетів. Гра закінчується, коли всі картки розкладені по пакетах.
Покажіть дітям пакет з «кормом». Як багато доброго вони можуть робити! Адже це саме те, чого чекає від них Бог. Після цього поговоріть про червоний пакет, який не є порожнім. Запитайте учнів, чи хочуть вони, щоб їхні серця нагадували червоний пакет (якого навіть ослик «не їсть»). А зелений? Чому?
7. Пазли «Єрусалимський храм»
Обладнання: зображення храму (мал. 2) — 2 шт. (скопіювати із збільшенням до бажаного розміру).
Один малюнок наклейте на картон і розфарбуйте. Другий розріжте на частини. Запропонуйте дітям разом зібрати цілісну картинку з цих частин. Після закінчення роботи скажіть, що храм в Єрусалимі також будувало багато людей.
8. Молитва
У молитві попросіть Бога, щоб Він допоміг учням із кожним днем усе більше і більше пізнавати Його та служити Йому.
Встречи в Клубе Суперкниги : методическое пособие. Т. 2. Путешествуем по Новому Завету. — К. : Эдем, 2003. — С. 79-84.