Ураган Катріна 2005 р. забрав життя близько 1800 осіб, понад мільйон будинків стали непридатними для життя. 2004 р. в Індійському океані цунамі й наступний за ним землетрус забрав життя понад 250 000 осіб. На Гаїті 2010 р. від землетрусу загинуло 222 570 осіб, одержали поранення — 311 000 осіб.
За даними ООН на 31 липня 2016 р. за два роки війни в Україні постраждало 31 690 осіб: 9 553 вбитих і 22 137 поранених (серед них українські військові, цивільні особи, члени озброєних груп і 298 пасажирів рейсу MH17), а кількість вимушених переселенців перевищила 2,3 млн. І це не просто цифри, а особисті переживання й трагедії кожної окремої людини.
Яка ваша перша реакція на звістку про те, що десь відбулося чергове стихійне лихо? Коли звучить кількість загиблих і тих, хто залишився без даху над головою? Коли торнадо за 9 хвилин повністю в друзки руйнує чийсь будинок? Або чергове бомбардування знищує мирні райони?
Моя найперша реакція — слава Богові, що це лихо сталося не зі мною. Десятки, сотні разів не зі мною, але чим я краща від інших або, точніше, чим вони гірші? У якийсь момент більше чи менше лихо наздоганяє й мене…
Коли наша донечка після народження на десять днів потрапила в реанімацію, мій світ почав рушитися. Мені здавалося, що я божеволію: «Цього не повинно бути! Боже мій, де Ти?!» Десять днів молитов і сум’яття. А потім перші враження від нового розуміння цінності Божих подарунків. Якось уранці, уже в лікарні з дочкою, мене осінило. Дев’ять місяців тому новина про те, що в нас буде ще одна дитина, нас із чоловіком сильно збентежила. І тоді життя нашого маляти могло перерватися, як і життя мільйонів дітей. Але після її народження ми вже мали на неї СВОЇ права, вона була НАШОЇ. О Боже, не забирай її від нас! За ці 10 днів я пережила спочатку бунт, сум’яття, а потім смирення…
Господь Вседержитель хотів дати нам урок. Зараз я розумію, наскільки Він був милостивий і незаслужено щедрий до нас — тоді, та й тепер, коли проводить через чергові випробування…
Людина планує, будує, вирощує, сподівається. Уважає, що її діяльність має силу, вагу й значимість. Малює у своїй голові картинки, у яких вона, володіючи яким-небудь предметом або здатністю, одержить задоволення, визнання, нагороду. Але настає момент, коли вона втрачає контроль над ситуацією. Або цей контроль суттєво обмежується. І тоді весь світ, який, здавалося, обертався навколо людини, рушиться. На жаль, багатьох із нас лише такі події можуть напоумити, протверезити або зупинити. Показати реальний стан речей і наблизити до Творця всього сущого.
Пригадую біблійний приклад, як Йоав двічі відмовлявся прийти до Авесалома, але прийшов відразу ж, коли зайнялося його поле, так і Бог палить нас нещастями й стражданнями, щоб нам нічого не залишалося, як тільки прийти до Нього (2 Сам. 14:29-31).
Як Самсон знайшов мед у трупі лева, наситився ним сам і поділився з іншими, так і благодатна душа може знайти духовні милості в діях нищівного Провидіння (Суд. 14:5-9). Необхідне вміння й мудрість, щоб під час випробувань насичуватися духовним медом із того, що здається трупом. У Бога є тисячі ключів Провидіння до замка людського серця.
Але чому так суворо? Той, хто займається вихованням дітей або має стосунок до дисципліни, розуміє, що іноді необхідно застосувати дуже суворі методи. Наставляннями, а часом силоміць доводиться застерігати інших людей від більших нещасть. Якщо ми, люди, зі своїми обмеженими здібностями можемо щось планувати й будувати, то тим більше Бог. І Його мудрість і стратегії незрівнянні з нашими. Більшість дій Божого Провидіння перебуває за межами людського сприйняття. І якщо Божа рука може торкнутися тих, кого Він Сам називає праведниками: Йова, Ноя, Авраама, Давида (Йов. 1:1, 8; Бут. 6:9, 17:1; Пс. 17:24), то чим кращі інші непокірливі й безчинні Його створіння, до яких належу і я? Чим більше я дозволяю Богові розкривати глибини моїх сердечних бажань, тим ясніше для мене, що вся внутрішність моя противиться й бунтує проти Творця й шукає своїх шляхів, які, як показує досвід, приносять мені самі лише нещастя. Але Він із батьківською мудрістю й терпеливістю знаходить способи й засоби, як скорити мене Собі, причому заради мого ж блага. Коли замість ненависного мені слова «ПОВИННА», я смиренно й з надією прокажу Йому «ХОЧУ». Тому що через пізнання Бога моя довіра до Нього зростає. Я приймаю той тернистий, але такий благословенний шлях, яким Він мене проводить, і завдяки якому будується історія мого життя.
Яке в нас уявлення про Царя царів? Він усемогутній виконавець наших бажань чи справедливий Цар, який усі Свої ресурси використовує, щоб повернути Своїх неслухняних дітей у Батьківський дім? У чому суть Божої суверенності? Що значить Провидіння?
У 4-му пункті Вестмінстерського сповідання віри описується один з аспектів Провидіння. Усемогутність, незбагненна мудрість і нескінченна доброта Божа з такою повнотою проявляються в Його провидінні, що воно поширюється навіть на перше гріхопадіння й усі інші гріхи ангелів і людей (1 Цар. 22:22-23, Дії 2:23). Бог не просто попускає ці гріхи (Дії 14:16), але мудро й владно покладає їм межу (2 Цар. 19:28), визначає їх і керує ними заради Своїх святих цілей («Ви задумували були на мене зло, та Бог задумав те на добре, щоб зробити, як вийшло сьогодні, щоб заховати при житті великий народ!», Бут. 50:20). Однак гріх походить лише від творіння, а не від Бога, який, будучи абсолютно святим і праведним, не є й не може бути винуватцем гріха, не схвалює й не може схвалювати його (Як. 1:13-17).
Останнім часом з’являються проповідники, які переконують, що можна просити в Бога все, чого забажаєш. Вони підбирають із Біблії тексти, які начебто підтримують ідею, що наше життя з Богом — як вишенька на торті, і що всі труднощі, які трапляються в нашому житті, — від диявола. Це вчення було співзвучно мрії про комфортне й безтурботне життя. Усі ці проповідники уникали слів апостола Петра: «Отож, коли тілом Христос постраждав за нас, то озбройтеся й ви тією самою думкою, бо хто тілом постраждав, той перестав грішити» (1 Петр. 4:1). Служитель, який стверджує, що християни не страждають, сам ще не пройшов горнило Божих випробувань, і він ще не може називатися законним сином, оскільки так ніколи й не познайомився з дисципліною Батька.
Старий Завіт розкриває історію взаємин між людиною й Богом на прикладі одного народу — ізраїльського. Ми бачимо, як Бог спочатку поселяє його на одній території, потім переселяє в Єгипет, виводить із Єгипту, воює на його боці, приносячи йому перемоги й славу серед інших народів, карає його за «недитячі витівки» та зраду.
Саме Бог скеровував ізраїльтян туди, куди Він хотів — у цьому було Його Провидіння. Це можна порівняти з прокладеним маршрутом на карті. А він (план) є для кожної людини зокрема, для роду, для народів і для світу в цілому. «Розум людини обдумує путь її, але кроки її наставляє Господь» (Пр. 16:9). У всього, що відбувається в цьому світі, є мета, причому блага. І це, у період нещасть і випробувань, може дати стражденній душі мир і розраду.
Одна з найяскравіших і найскладніших книг Писання — це Книга Йова. У цій книзі описаний шлях випробувань праведника, ті лиха, які діялися з ним на землі, і те, що відбувалося в цей час на небесах. Трішки припіднята завіса Божих цілей і засобів, Його незмінної суверенності й справедливості. Йов ніколи не ставив під сумнів походження своїх нещасть. Він міркує, шукає, волає, а, зрештою, одержавши відповідь, схиляється ниць. І, важливий момент, — не залишається без підбадьорення й утіхи! І в цьому справедливість вінця «нікчемних рабів» (Лк. 17:10) за їхню покірність і довіру. І це шлях не світського «божка», це шлях слуги Самого Бога.
Християнство, яке пропонує вінець без хреста — це невідоме Писанню християнство й спроба звести небеса на землю раніше призначеного часу. «Бо людина народжується на страждання, як іскри, щоб угору летіти…» (Йов. 5:7). Господня рука відіграє вирішальну роль у наших стражданнях і в наших благословеннях, і саме її слід сприймати як головний фактор і рушійну силу всього, що відбувається у світі.
Нищівні стріли, мистецьки виготовлені Божественним Лучником (Повт. Зак. 32:23), зберігаються в Його сагайдаці й потрапляють на тятиву лука в точно призначений час. Згідно з Божественним призначенням, вони летять із Його лука й потрапляють точно в «десятку». Жодна не пропаде дарма, жодна не пролетить повз ціль, жодна не випередить подій і не спізниться, жодна не вдарить занадто сильно або занадто слабко.
Кожна з них зробить те, заради чого послана. Ступінь ожорсточення волі людини проти Божих виправлень відповідає ступеню прояву Божої сили для відновлення серця. Ліпити із глини легко, але граніт вимагає сильних ударів і гострих інструментів. Промені сонця можуть розтопити сніг, але сталь потрібно плавити в печі. Ніжні пагони легко підрізати, але міцний стовбур дуба потрібно довго рубати гострою сокирою, перш ніж він упаде.
На хресті Бог перемінив найбільше зло, гріх людей проти Божого Сина, у найбільше благо — їхнє спасіння. Божа слава виявилася в Його суверенному правлінні над гріхом: «Того, що був виданий певною волею та передбаченням Божим, ви руками беззаконників розп’яли та забили. Та Бог воскресив Його, пута смерті усунувши, — вона-бо тримати Його не могла» (Дії 2:23-24). У цьому уривку Боже суверенне й благе Провидіння стоїть поряд із відповідальністю й провиною свавільної людини. При цьому Божа суверенність над злом не позбавляє нас права й відповідальності волати до Бога проти знарядь зла, не виключає молитов про порятунок і використання законних засобів для полегшення й усунення страждань. Євреї в Дамаску таємно змовилися вбити Павла, але його послідовники вночі спустили Павла в кошику зі стіни (Дії 9:25) і цим урятували його.
Складно з цим погодитися, але ми повинні не забувати головних істин:
— ніхто з нас не з’явився на цей світ за своїм бажанням, тому ми собі не належимо;
— усі блага, якими ми користуємося, не є нашою власністю, а дані нам Богом;
— якщо ці блага заважають спасінню нашої душі або нашому духовному зростанню, то Бог проявляє до нас більшу любов і милість, наближаючи нас до Себе — Джерела всіх благ, тими засобами, на які ми відгукнемося.
«Усі нещастя, які обрушуються на нечестивого, приходять до нього на підставі завіту справ, і тому вони призначені бути для нього прокляттям; але всі нещастя, які обрушуються на віруючу людину, приходять на неї на підставі завіту благодаті, і тому вони призначені бути для неї благословенням… Благодатні душі покращуються в нещастях; нечестиві робляться гіршими. Господь поміщає Свій народ у горнило для випробування, а нечестивих — для руйнування» (Томас Брукс).
Чи все на благо? У руках Бога, що є Любов, — це поза сумнівом!
Вікторія Чикаловець за мотивами книги Рона Харріса «Стріли Вседержителя»