Коли я навчався в політехнічному технікумі, один викладач запам’ятався мені найбільше. Це був викладач історії, який стверджував, що для нього важливо не те, щоб ми просто знали історичні факти, але щоб уміли їх аналізувати, бачити причинно-наслідковий зв’язок і в такий спосіб отримали здатність більш-менш правильно передбачати розвиток майбутніх подій.
Чи сьогодні багато викладачів насправді зацікавлені в тому, щоб довірені їм учні й студенти стали людьми, які вміють думати й аналізувати, розуміють свій час і місце й здатні приймати правильні рішення?
Я щиро вдячний своєму викладачеві історії за той слід, який він залишив у моєму житті, але при цьому розумію, що будь-який викладач, який формує світогляд молодих людей не просто на власному розумінні історії та її розвитку, а керуючись Біблією, — має шанс залишити набагато глибший слід у розумі кожного свого учня. Саме про історичні книги Святого Письма говоритимемо сьогодні, а зокрема — про П’ятикнижжя Мойсеєве.
Читаючи Святе Письмо, ви дуже швидко помічаєте, що книги Біблії не схожі одна на одну. Вони мають різних авторів, різний час написання, різні жанри, при цьому всі вони є твором одного Автора, який унікальним способом впливав на земних авторів, направляючи їх, використовуючи їхні індивідуальні особливості й таланти, якими Сам їх і наділив. І цей Автор має одне абсолютне й незмінне розуміння реальності й повноту знань, до яких нічого не можна додати й від яких нічого не можна відняти.
Два важливі фактори, визнання яких необхідне при вивченні історичних книг Біблії, це абсолютна достовірність і абсолютна об’єктивність історичних книг Біблії.
Абсолютна достовірність
Немає жодного історичного документа, який із подібною точністю передавав би настільки віддалені від нас за часом події. Чому ми віримо в абсолютну вірогідність біблійної історії? Тому що ми віримо в доброту й всемогутність біблійного Бога, який не побажав залишити Своє творіння в пітьмі невідання про походження й сенс життя і який має достатньо засобів і можливостей зберегти Своє Слово від будь-яких перекручувань і втручання ззовні.
Однак для правильного розуміння написаного нам необхідно здолати чотири перешкоди. І першою з них є мовний бар’єр. Мови Біблії — це древні мови, яких ви, дорогий читачу, найімовірніше не знаєте, і тому є проста, але дієва порада: використовуйте якнайбільше авторитетних перекладів у пошуках істинного значення написаного. Зіставляючи різні переклади, ви будете повніше розуміти написане. Ми віримо в богонатхненність оригінального тексту, але не віримо у святість і богонатхненність якогось одного перекладу. Віддавайте перевагу перекладам дослівним і скрупульозним, але й не нехтуйте динамічними, які використовують сучасні слова й звороти при передачі інформації.
Друга перешкода — це різниця культур. Один мій знайомий, читаючи Біблію й уважно зіставляючи числа, дійшов висновку, що в Біблії є помилки, тому що Яків (древній біблійний персонаж із Книги Буття), на його думку, не міг за двадцять років подружнього життя в Месопотамії народити дванадцять синів і дочку, яка встигла вирости до такого віку, що, на момент їхнього переселення в Сихем, виявилася здатною вступити в сексуальний зв’язок із сином сихемського князя. Однак він явно випустив з уваги культурний бар’єр. Біблійні історії в основному відбуваються в східній культурі, а ми — люди, яким властиве західне мислення. Для східної жінки стати матір’ю — це чи не найважливіше в житті, і тому «змагання» між дружинами Якова в кількості народжених дітей мало набагато гостріший характер, ніж він собі уявляв, і минати могли не роки (коли жінки Якова шукали спосіб компенсувати свою безплідність), а місяці, тижні або навіть дні, при цьому історії, описані в 29-30 розділах Книги Буття, мабуть, за часом накладаються одна на одну, а між подіями 31 і 32 розділів могло пройти набагато більше часу, ніж собі уявляв мій знайомий.
Окрім того, є ще історичні й географічні відмінності. Якщо продовжувати порушену нами тему, то варто враховувати, що події відбуваються тоді, коли люди були набагато здоровішими й сильнішими, ніж сучасні, а тому й чоловіча функція й жіноча набагато дієвіші: один раз переспали й не завагітніла — уже привід хвилюватися. А переміщення Якова і його людей із худобою та майном, мабуть, займали набагато більше часу, ніж переселення в сучасному світі.
Якщо не враховувати ці перешкоди, то можна й самим помилитися й інших увести в оману.
Абсолютна об’єктивність
Говорячи про абсолютну об’єктивність усього Писання, маємо на увазі, що будь-який історик, який збирає й систематизує історичні дані, більшою чи меншою мірою суб’єктивний. Навіть якщо він не має наміру витлумачувати історичні події й робити висновки, то сама форма їхнього викладу підштовхуватиме й направлятиме читача до прийняття позиції автора. У цьому сенсі лише Біблія вільна від людського впливу. Біблія богоцентрична, і це єдино правильний погляд на реальність. Усі до єдиної книги й філософії цього світу так чи інакше людиноцентричні. Історичні, поетичні чи філософські твори — усі вони сприяють утвердженню або захисту інтересів тієї чи іншої групи людей, усупереч іншим. Навіть християнська література не цілком вільна від цієї проблеми. Таким чином, і в цьому сенсі Біблія й лише вона є Божою книгою. Божі інтереси, Його слава та Його воля — ось головні цінності цієї книги й усі біблійні історії — наочності для людства, щоб зрозуміти, що це єдина модель мислення, яка відповідає реальності. Ми живемо у світі, створеному Богом, і правила в цьому світі встановлює Бог, а не людина, а тому будь-яке порушення встановлених Ним правил нищівне для суспільства в цілому й для кожної людини зокрема.
Коли я зрозумів, що Біблія — це, насамперед, книга про Бога, я з цікавістю й захопленням почав читати навіть такі книги, як Левит і Повторення Закону, які колись здавалися мені нудними й неактуальними для мого життя. Для прикладу наведу один яскравий для мене момент подібного відкриття. Книга Левит починається словами: «Коли хто з вас принесе жертву для Господа…» Чого очікує далі розум сучасної людини? Напевно: «…то Бог буде несказанно радий, Він забезпечить цій людині всі умови й розстелить перед нею килимову доріжку», чи не так? «А служителі скинії (храму) повинні прийняти таку людину позачергово й оголосити їй публічну подяку». Але замість цього далі йде список вимог, яких повинна дотриматися людина, щоб її жертва була прийнята Богом. І лише такий підхід ставить нас, гордих людей, у правильне положення перед Тим, Хто повинен бути об’єктом нашого поклоніння й обожнювання, а не нашим «джином із пляшки». І це лише один приклад богоцентричності біблійної історії та її впливу на наше мислення.
Наостанок хочу звернутися до вас, шановні вчителі. Господь поклав на вас велику відповідальність, по-перше, перед Ним, по-друге, перед суспільством у цілому і, по-третє, перед кожним батьком і матір’ю, які довірили вам свою дитину. Переконаний, що багато із вас насправді хочуть бачити своїх учнів вільними, мудрими й щасливими людьми, а тому пропоную пороздумувати над такими фактами:
— кожен диктаторський уряд у цьому світі насамперед бореться з Біблією і її прихильниками або прямо (винищуючи, викорінюючи, забороняючи видавати й поширювати, поливаючи брудом і наклепом цю Божу Книгу), або побічно, як у часи інквізиції, не допускаючи людей до самого тексту, а передаючи лише фрагменти, спеціально неправильно витлумачені й використовувані у своїх корисливих цілях;
— щоразу, коли суспільство повертається до Біблії та її буквального розуміння (а саме так і потрібно розуміти історичні книги Біблії), це несе громаді оздоровлення, волю, добробут і процвітання.
Тож благословень вам і насолоди у вивченні Святого Письма! Навчіть ваших учнів любити Біблію, і Ви станете найкращим учителем, якому будуть вдячні не лише в цьому житті, але вічно, і якого винагородить Сам Бог.
Станіслав Колпаков