Не секрет, що суспільство постійно шукає вихід із тих чи інших проблемних ситуацій. Але під час розв’язання однієї з проблем, якщо воно відбувається на власний розсуд людей без урахування запропонованих Богом універсальних принципів співіснування, неминуче з’являються інші запити й виникають нові проблеми, що, зрештою, призводить до непоправних наслідків. Фактично всі великі держави починали своє зростання лише після ухвалення певних моральних принципів, що спричиняло розвиток економіки і, як наслідок, збільшення впливу на інші держави. Але загального сприйняття універсального принципу існування в суспільстві, запропонованого Богом, досі в історії не спостерігалося, хоча в Біблії чітко сформульовано принципи державотворення, і я впевнений, що ці принципи будуть впровадженні в майбутньому, після другого приходу Ісуса Христа.
Під час формування принципів співіснування в суспільстві повинні бути певні правила й держава має виступати в ролі арбітра. Навіть коли державний устрій не визнає Бога, як це було в нашій країні в часи радянської ідеології, але використовує християнські моральні принципи співіснування, держава досягатиме певних успіхів у розвитку суспільства. Коли ж моральні принципи перестають бути пріоритетними, що в безбожному суспільстві цілком передбачувано, держава поступово втрачає економічні та політичні здобутки і деградує. Щоб переконатися в цьому, достатньо просто неупереджено проаналізувати історичні факти.
Україна — молода держава, і реальність, на жаль, така, що вона хоче досягти зростання економіки, минаючи моральні принципи співіснування в суспільстві. А це утопія, бо не можна сформувати успішну економіку без дотримання елементарних моральних стандартів. Радянська ідеологія нав’язувала думку, що капіталізм аморальний, хоча європейське суспільство століттями формувалося на християнських цінностях. Адам Сміт, Йозеф Шумпетер та багато інших науковців чітко вказували, що моральність у капіталізмі необхідна для зростання економічних здобутків. На жаль, нинішня Європа, у переважній своїй більшості, відходить від християнських моральних засад, і це насторожує свідому спільноту. Бентежить те, що нам починають нав’язувати ті принципи співіснування, які сама Європа ще не випробувала, і це при тому, що наше суспільство досі не може оговтатися від радянської ідеології, коли виховання дітей на християнських моральних цінностях називали мракобіссям.
На сьогоднішній день в Україні ухвалено державну стратегію національно-патріотичного виховання на 2020–2025 роки. У ній чітко прописано, що духовно-моральне виховання й традиційні сімейні цінності є основою виховання суспільства. Але водночас бачимо факт формування гендерної ідеології та активний супротив програмі «Основи сім’ї». Україна поки що не ратифікувала «Стамбульську конвенцію», як, до речі, і багато європейських країн. Причина цього криється в факті підміни понять, бо ухвалювалася конвенція з новим терміном «бінарний гендер», який на той час чітко вказував на відносини між чоловіками та жінками. З часом із документа було вилучено слово «бінарний», тому радикально змінюється сам принцип конвенції. Саме слово «гендер» виникає в 60‑х роках ХХ століття й за своєю суттю означає не стать, а соціальні ролі, яких на цей час у країнах, що прийняли цю ідеологію, уже було близько 100!!! Це лише один приклад, але якщо пригадати історію занепаду Римської та інших імперій, то паралелі вказують, що схвалення суспільством таких речей призводить до занепаду, а не до процвітання.
Зараз у навчальних закладах України викладати християнську етику можна лише тоді, коли батьки учнів напишуть відповідні заяви. А от, наприклад, у Фінляндії, навпаки: заяви пишуть ті батьки, які не хочуть, щоб їхні діти вивчали християнську ідеологію, проте їхніх дітей усе одно виховують через предмети морально-етичного характеру. Однак думку наших батьків взагалі не враховують, коли нав’язують гендерні питання. Практично в усіх вишах викладають курс гендерного виховання…
Особисто я хочу, щоб моя держава була успішною, і мені болить, коли політики та державні чиновники не розуміють необхідності виховання суспільства на християнських засадах. Так, можливо, хтось скаже, що моральна складова може з часом змінитися, але поки що, на моє глибоке переконання, людство не вигадало нічого кращого за християнство, дане нам Самим Богом. Конституцію нашої країни прийнято з відповідальністю перед Богом! Але навіть якщо хтось не хоче, щоб християнство було основою нашої ідеології, необхідність моральних принципів співіснування очевидна. Запропонуйте своє, та я впевнений: краще, ніж Бог, ніхто нічого не придумає.
Віталій Шульга,
голова ГО «Українська асоціація педагогів‑християн»
