1. Як Бог ставиться до війни?
- Бог панує над усім (Пс. 32:9-11; Іс. 14:24, 46:10-11; Дан. 2:21, 4:32; Мт. 28:18; Рим. 11:36).
- Він допускає зло війни для здійснення Свого суду за гріхи людей (Лев. 26:14-39; Повт. Зак. 28:15-25; Суд. 5:8; Пл. Єр. 3:37-42; Об. 6:4).
- Насамперед Бог очищає гріхи Свого народу (Іс. 42:23-25; Єр. 18:11; Єз. 9:6; Лк. 12:47-48; 1 Петр. 4:17-19; Євр. 12:1-14).
- Покаяння та послух Богові — умова для відвернення Божого суду (Лев. 26:3-8; Повт. Зак. 28:1-14; 1 Цар. 21:27-29; Пс. 80:14-15; 2 Петр. 3:9; 1 Ів. 3:4-10).
- Уникнення війни — виняткова милість Бога (2 Хр. 20:15; Пс. 45; Мих. 4:1-5, 7:18).
- Бог не завжди рятує Своїх дітей від війни, але закликає до вірності та стійкості за будь-яких умов (Дан. 11:35, 12:10; Ав. 3:16-19; Мт. 24:4-14; 1 Сол. 5:18).
2. Що християни не повинні робити в цей час?
- Бути безпечними й легковажними (Єр. 7:1-8; Лк. 6:24-26, 21:34).
- Відчувати, розпалювати й виявляти ненависть і мстивість до ворогів — у розмовах, соцмережах (Вих. 23:5; Пр. 25:21-22; Мт. 5:44-48; Рим. 12:14-21; 1 Кор. 13:4-8, 4:12-13; 1 Петр. 3:9-12; Лк. 23:34; Дії 7:60).
- Ухилятися від своїх громадянських обов’язків (Рим. 13:1-7; 1 Петр. 2:13-17; Тит 3:1).
- Піддаватися злості та паніці й поширювати її серед інших (Пс. 26:1-3; Пр. 29:25; Як. 3:13-18).
- Нехтувати істиною Біблії заради теле-, радіо- та інтернетновин (Еф. 4:14; Євр. 13:9; Єр. 2:13; Іс. 8:20; Мт. 13:22; Ів. 8:31-32).
- Нарікати на Бога та церкву (Чис. 14:2, 27-30; 1 Кор. 10:10-13; Юд. 1:16; Флп. 2:14).
3. Що християни повинні робити в цей час?
- Бути уважними до Божого голосу (Пс. 84:9; Іс. 5:20; Єр. 23:22; Ав. 2:1; Як. 1:1-8; Євр. 12:25).
- Підтримувати свою віру Словом Божим (Рим. 10:17; 1 Тим. 4:16; Мт. 4:4; Еф. 6:17).
- Виявляти, визнавати й залишати свої гріхи (Єр. 6:16, Євр. 12:1-14, Мт. 11:28-29, Об. 2:5, 3:19).
- Використовувати можливість проповідувати Євангелію людям (Єз. 3:18-19; Дії 20:26-27).
- Молитися й поститися про церкву, народ, правителів, воїнів і ворогів (молитва: Вих. 17:8-11; Пс. 55:10; Лк. 18:1; Як. 5:16-18; 1 Тим. 2:1-8; піст: 2 Хр. 20:3; Ездр. 8:21; Ест. 4:16; Іс. 58; Йоіл. 1:14; Мт. 6:16-18).
- Сприяти єдності церкви та нації (Єр. 32:39; Ів. 17:11-22; Рим. 16:17; 1 Кор. 1:10, 12:25-27; 1 Петр. 3:8; Еф. 4:3-6; Флп. 1:27).
- Виконувати свій громадянський обов’язок — допомагати тим, хто страждає, захищати свою сім’ю та свій народ (Рим. 13:1-7; 1 Петр. 2:13-17; Тит. 3:1; Ів. 15:13).
- Бути прикладом надії, потіхи, благочестя, мудрості, терпіння, мужності та милосердя для інших людей (2 Петр. 1:5-8; 1 Кор. 11:1; Тит. 2:7; 1 Тим. 4:12; 2 Тим. 2:15; 1 Сол. 1:6; 2 Кор. 6:4-17).
4. Як ставитися до масових мітингів?
- Ми маємо право на вияв своєї громадянської позиції (згідно з Конституцією держави).
- Необхідна мудрість, щоб не йти із більшістю на зло (Вих. 32:1; Чис. 14:1-10; Пр. 1:10-15; Пс. 1:1; Лк. 23:23-24; Еф. 5:11).
- Головною метою відвідування масових заходів повинна бути миротворча місія, молитва й проповідь Євангелії (Іс. Нав. 24:15; Мт. 5:9; 1 Тим. 2:8).
- Потрібно остерігатися небезпеки ризикувати життям без найвищої необхідності (Пр. 22:3, 27:12; Ів. 15:13).
5. Як ставитися до служби в армії?
- Наша головна війна — духовна! (Дан. 10:13; Еф. 6:10-18; Об. 12:7-9).
- Військова служба не суперечить волі Божій (Неем. 4:7-20; Лк. 3:14; Дії 10:1; Рим. 13:4).
- Захист сім’ї та Вітчизни — законний обов’язок християнина (2 Сам. 10:11-12; Ів. 15:13).
6. Чи має право християнин застосовувати зброю?
Є дві позиції — пацифістська і «справедливої війни». Потрібно з розумінням і прийняттям ставитися до тих, хто підтримує одну з них.
- Пацифістська — непротивлення злу насиллям. Її прихильники не беруть до рук зброї, але можуть служити в армії для захисту Вітчизни як неозброєні воїни (Бут. 9:6; Мт. 5:39-48, 26:52; 1 Петр. 3:9; Рим. 12:19; Об. 13:10).
- Прихильники «справедливої війни» беруть до рук зброю і використовують її. Однак вони не прагнуть воювати, але підкоряються необхідності робити це через обов’язок перед ближніми (сім’єю, народом, країною). Війну вважають справедливою при додержанні наступних умов:— законний початок (після офіційного оголошення законною владою, а не окремими громадянами);— благородні мотиви (без ненависті, ворожості та прагнення помсти);— чіткість кінцевої мети.Від початку Бог установив принцип відплати за кровопролиття (Бут. 9:6). Тому позбавлення життя за законним рішення офіційної влади не вважали порушенням заповіді «не вбивай» (Лев. 20:15; Вих. 21:14-17, 29; Лев. 24:21; Чис. 35:16-21; Повт. Зак. 13:6, 22:22, 24:7). Тому виконання військового наказу законного військового командування в умовах війни не є порушенням тієї ж заповіді.
— недоторканість цивільного населення;
— пропорційність засобів насилля (без звірств і катувань);
— праведна причина (захист від агресії, крайній засіб для збереження справедливості або зцілення від несправедливості);
7. Як християнин повинен ставитися до державної влади?
- Інститут державної влади був від початку встановлений Богом (Рим. 13:1-4; 1 Петр. 2:13-14).
- Головна мета влади — захист і заохочення тих, хто чинить добро, і покарання злочинців (Рим.13:1-4; 1 Петр. 2:13-14).
- Християни, покликані до цього Богом, можуть займати державні посади (Пс. 81:3-4; Пр. 8:15-16; Рим. 13:1-4).
- Державна влада не може брати на себе служіння Слова, звершення Таїнств і вирішення питань внутрішнього життя церкви (2 Хр. 26:18; Мт. 18:17; 1 Кор. 12:28-29; Еф. 4:11-12; Євр. 5:4).
- Бог надав представникам державної влади повноваження застосовувати зброю проти злочинців (Мт. 8:9-10; Лк. 3:14; Дії 10:1-2; Рим. 13:1-4).
- Відповідальність християн:
– сплачувати податки (Мт. 22:21; Рим. 13:6-7);- докоряти владу за гріх (Пс. 2:10-12; Єз. 33:1-11; Мк. 6:16-18);- протистояти змішанню істини Слова Божого з політичними, культурними, економічними та націоналістичними ідеями (Мт. 4:1-11, 10:16-22, 26:51-54; 2 Кор. 4:7-11, 10:3-5).
– вибирати послух Богові у випадку протиріччя між вимогами влади й Божими заповідями (Дан. 3:1-23; Дії 5:29; Об. 13:15-17);
– коритися законним постановам влади (Рим. 13:1, 5; Тит. 3:1; 1 Петр. 13-16; 2 Петр. 2:1, 10-11);
– шанувати владу й молитися про неї (1 Петр. 2:17; 1 Тим. 2:1-2);
8. Як мудро ставитися до суспільно-політичної інформації?
- Пам’ятати про небезпеку зваблювання неправдою (Повт. Зак. 11:16; Мт. 7:15, 24:4; Мк. 8:15; Лк. 21:8; 2 Петр. 3:17; Еф. 4:14).
- Оцінювати почуте й побачене з позиції Святого Письма (Пс. 118:97-99; 1 Тим. 4:16; 2 Тим. 3:14; Євр. 13:9).
- Регулярно досліджувати Святе Письмо й роздумувати про нього (Іс. Нав. 1:8; Пс. 1:1-3; Ів. 87:31-32; 1 Тим. 4:16).
- Молитися про розуміння того, що Бог говорить і робить у цій ситуації (Повт. Зак. 4:29; Пр. 3:6; Пс. 24:14, 49:15; Іс. 55:6-7, 65:24; Дан. 2:17-23; Єр. 33:3; Як. 1:5-8).
- Аналізувати свої почуття з метою протистояти неправді й перебувати в істині (Єр. 15:16; Ів. 8:32; Як. 3:15-18; 1 Петр. 2:1-2; Рим. 12:18, 14:17, 16:17; 1 Кор. 13:4-7; Гал. 5:22-23; Флп. 4:8; 2 Тим. 2:24; Тит. 3:2; Євр. 12:14). Почуттями, що виражають гармонію з Богом і Його задумом, слід вважати:
– радість у Богові (1 Петр. 1:8; Гал. 5:22);
– ненависть до зла (Пр. 8:13; Пс. 100:2-3);
– вдячність (1 Кор. 15:57; Флп. 4:6);
– запопадливість до добрих справ (Тит. 2:14; Об. 3:15-16);
– страх Божий (Пр. 1:7, 14:27);
– мир Божий (Гал. 5:22; Флп. 4:7);
– надію на Бога (Пс. 61:1, Еф. 1:18);
– захоплення Богом і Його ділами (Ам. 6:13; Пс. 91:5);
– співчуття (Мт. 5:7; Кол. 3:12);
– спрагу за Богом (Пс. 41:2-3; Пс. 62:2-3);
– сум заради Бога (Мт. 5:4; 2 Кор. 7:10);
– любов до Бога та ближнього (1 Петр. 1:8; Гал. 5:22; 1 Кор. 13);
- Мудро використовувати можливість спілкування з ближніми (особисто, письмово, по телефону або через соціальні мережі), щоб допомогти їм виконати вищесказане (Зах. 8:16; Як. 5:20; Рим. 10:10-14; Еф. 4:25; Кол. 3:9; Тит. 1:9).
Олександр В’ялов