«За Радянського Союзу в одному гумористичному журналі була рубрика, де актуальні проблеми подавали у вигляді історій за участю грішників і чортів у пеклі. Цікаво уявити «найкращих людей країни» в такому оздобленні. Ну, з депутатами все зрозуміло. Їх змушуватимуть створювати коаліцію в киплячому казані й жити за тими законами, що самі ухвалили. Чиновників — продавати нечистим у пекло дрова з виплатою всіх «відкатів». ДАІ, що возитимуть вугілля тачками, штрафуватимуть на кожному розі. Нечесні журналісти муситимуть писати «замазухи» на дідьків, які після того їх-таки мучитимуть. Із пеклом зрозуміло. А хто ж наповнюватиме рай? Які вони, нинішні праведники?»
Дмитро Вовнянко,
«Український тиждень», №24, 17–23. 06. 2011
Цікаво, що журналіст прагне знайти саме праведників, а не найпопулярнішу конфесію в Україні. А також важливо відзначити, що спершу йому впали в око саме «грішники». Так, їх скрізь повно. Однак, кажучи так, ми забуваємо, що кожен із нас робить ті ж самі, м’яко кажучи, не дуже правильні вчинки, але в менших обсягах, ніж люди при владі. Ганимо ж, насамперед, керманичів, бо вплив їхніх учинків або бездіяльності відчуває велика кількість українців. Хоча дія наших гріхів не менш серйозна. Буває, що наше бажання зробити по-своєму шкодить нашим дітям, друзям…
Переглядаючи українські періодичні видання, читаєш про багатьох нібито праведників. Їх шанують, возвеличують, дякують, ними захоплюються. Той у віршах оспівував Україну та відсидів у в’язниці за патріотизм, той пожертвував багато грошей на сирітський притулок, той подарував сучасні ноутбуки багатодітним родинам. Інші надсилають подарунки незаможним сім’ям, жертвують на проведення літніх таборів. Та якщо ми справді шукаємо праведників, не спотворюючи суті цього слова, — то слід взяти до уваги, що не всі ті, хто робить добро, є праведниками. Бо, як не крути, є лише два мотиви роблення добрих учинків: для свого задоволення та для Бога. Те, що хтось робить добро заради себе, дуже швидко виявляється. Людина або розчаровується, що її внесок неналежним чином цінують, або втомлюється бути «добрим ангелом». «…Коли праведність ваша не буде рясніша, як книжників та фарисеїв, то не ввійдете в Царство Небесне!» (Мт. 5:20). Так говорив Христос: то не є праведність, якщо ти милий та щедрий про людське око. Роблення багато добра для того, щоб «перекрити», «переважити» свої злі вчинки або ж добротворчість заради отримання схвалення людей — усе це людська праведність. Ось що говорить Господь про таких людей: «…Не приносьте ви більше марнотного дару, ваше кадило — огида для Мене воно …Новомісяччя ваші й усі ваші свята — ненавидить душа Моя їх…» (Іс. 1:12). Ці люди виконують усі релігійні ритуали, святкують свята, але Бог говорить, що якщо твоє серце повне заздрості та зла, то Він ненавидить твої дії та твої добрі вчинки. Для одних людей робиш добро, а інших — зневажаєш. Сиріт годуєш, а циганів та євреїв обзиваєш. Друзям допомагаєш, а дружину принижуєш.
Мені все ж приємно, що я бачу, що серед нас є істинні доброчинці. Їх мало, їх важко помітити, але вони все ж є! Ісус — Світло для світу. І життя їх світиться. Ісус є Хлібом. І вони «годують» інших. Ісус є живою водою. І вони не проходять повз спраглих. Вони справді будуть вічно жити, бо слідують за Тим, Хто воскрес і вічно живе! Вони не «заробляють» собі Царство Боже і не шукають людської похвали. Їх доброта походить від Бога і йде до Бога. Того самого Бога, віру в Якого сьогодні деякі вважають міфом або психічною хворобою!
Праведники шанують церкву, бо Божа церква складається з Божих людей.
Праведники не розчаровуються, бо зважають на Божу оцінку.
Праведники не втомлюються, бо роблять те, що їм подобається.
Праведники кожного разу збільшують кількість добра, бо й самі отримують більше.
Праведники ніколи не безробітні, бо завжди знаходять потребуючого й знедоленого.
Праведники не зважають на одяг та посаду, бо їм дано бачити серце.
Праведники не забувають людей, хоч би скільки їх не було, бо дивляться на світ згори.
Праведники не минають ближнього в біді, бо це їхній брат.
Праведники завжди мають промінь надії, бо живуть у світлі.
Праведники роблять вражаючі речі, бо бачать невидиме.
Праведники разюче відрізняються від інших, бо кожен день вважають величезним благом.
Чи впізнали ви праведника, який, можливо, є вашим другом, знайомим, колегою, випадковим попутником?
Мимоволі приходить думка: а хто ж я?..
Людмила Дмитрус