Інтерв’ю з Олексієм Толочьянцом – музикантом, теологом, учителем, президентом Міжнародного інституту душеопікунства «Coram Deo».

 – Вітаємо Вас, Олексію! Читацька аудиторія «Слова вчителю» ще не знайома з Вами. Розкажіть, будь ласка, про себе, зокрема про те, як Ви навчалися у своєму житті мудрості, чи як Бог учив і учить Вас мудрості. Як Ви взагалі розумієте «мудрість»?

 – Хтось сказав, що «люди були б мудрими, якби не вважали себе такими». Тому вслід за Агуром можу сказати про себе, що ще «не навчився я мудрості, і не знаю пізнання святих…» (Пр. 30:3). Якщо ж моє служіння слова приносить плід, то це заслуга Божої благодаті і Слова Писання. Хоча за фахом я музикант, але з перших років після навернення Господь закликав мене до вчительського, а не музичного служіння. На останніх курсах консерваторії я приєднався до церкви, членом якої залишаюся вже 20 років. Уже тоді вивчення Біблії, яке ми проводили щочетверга, було для мене найважливішим заняттям, заради якого я був готовий відкласти все. Невдовзі я сам почав проводити біблійні групи, де духовно збагачувався і зростав разом із братами та сестрами. Бувало, що я проводив вісім груп на тиждень. Нині згадую той час як найкращий і найважливіший для мого зростання.

Пізніше я закінчив семінарію та інститут душеопікунства, і тепер моє серце палає служінням душеопікунства. Але й зараз я вважаю малі групи з вивчення Біблії найважливішим часом духовного зростання для мене і моїх рідних по вірі.

 –  Хто Ви за національністю, звідки родом?

 – Мої батьки народились у воєнні роки й залишилися сиротами ще в ранньому дитинстві. Тато вірменин, що народився в Азербайджані, мама – українка. Вони познайомились у самодіяльному хорі, тому що обоє любили співати. Можливо, це й визначило долю мою і моєї старшої сестри. Ми стали музикантами. Сестра Аіда закінчила одеську консерваторію по класу скрипки, а я – київську консерваторію по класу гобоя. Чоловік сестри – американський диригент. Тому в нас справжня інтернаціональна сім’я. До речі, наші батьки цього року відсвяткували своє золоте весілля.

 – Зараз Ви очолюєте Міжнародний інститут душеопікунства. Що означає його назва «Coram Deo»? Яка головна ідея цього навчального закладу?

 –  «Coram Deo» (буквально «перед Божим лицем») – фраза з латинської Біблії, що стала гаслом християн часів Реформації. У Біблії читаємо «ходив із Богом Енох» (Бут. 5:24), в інших перекладах «ходив Енох перед Богом», коли всі інші просто жили. Ми прагнемо, щоб наше служіння душеопікунства, усе, що ми робимо, було перед Божим лицем.

Цією назвою ми також хочемо підкреслити свою прихильність до головних принципів Реформації, яка проголосила повернення до чистоти та достатності Писання як єдиної основи для віри й життя.

 – Як Вам особисто допоміг чи допомагає «Coram Deo»?

 – Вивчення біблійного душеопікунства відкрило мені важливу сторону богослов’я і практики, якою, на мою думку, сьогодні нехтує більшість теологічних шкіл та інститутів. Це вчення про людину і людське серце як місце поклоніння. Пройшовши навчання, і нині навчаючи інших, займаючись душеопікунством, не перестаю дивуватися премудрості та багатству Писання в питаннях здоров’я душі.

 – Чи була у Вас потреба в душеопікунській допомозі? І якщо так, то хто і як Вам допоміг?

 – Бог подарував мені доброго пастора та тепле братерське спілкування в моїй церкві, тому, повертаючись із подорожей, уже на під’їзді до Києва я завжди радію передчуттям зустрічі з друзями в своїй церкві, які і є моїми найкращими душеопікунами. Хоча зі мною со ніхто ніколи не проводив такого системного душеопікунства, якого на навчаємо, але звичайно, що я, як і будь-який християнин мав і продовжую мати потребу в неформальній турботі про мою душу. Звичайно, зростаючи ми стаємо більш самостійними в тому, щоб опікуватися своєю душею, самостійно знаходячи в Писанні їжу та ліки для свого серця. Це і є метою душеопікунства – допомогти досягнути духовної зрілості, коли людина стає здатною до самодушеопікунства – до незалежної залежності від Христа.

 –  Чи можете Ви навести кілька прикладів зі своєї душеопікунської практики? 

 –  Господь дуже чітко показав мені моє покликання, коли я намагався втекти від нього, як Йона. Тепер я точно знаю, що роблю те, для чого Він мене вибрав. Це величезна радість – знати своє покликання.  Однак постійні поїздки, пов’язані зі служінням, для мене це не лише обов’язок, але й задоволення. Хоча часто буває важко, але ніколи не обтяжливо, служіння бурхливо розвивається, і це дуже надихає.

 – У чому цінність мудрості? Для чого вона потрібна? Адже багато хто з молодих людей сьогодні відверто говорять: «Я хочу їсти й розважатися, а не вчитися і працюватися».

 – Душа не насичується, коли насичується плоть. Задоволення, коли вони стають сенсом життя, перетворюють душу на чорну діру, яка тільки збільшується, коли її намагаються заповнити. Тому Божа премудрість навчає: «Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя» (Пр. 4:23).  Буквально з єврейської можна перекласти – «результати життя». Християнське життя сповнене радістю та щастям, але це не є метою християнства, а природним наслідком послуху вірі.

 – Часопис «Слово вчителю» насамперед звернений до вчителів, які навчають мудрості інших. У чому Ви вбачаєте головну проблему сучасної освіти? Який вихід? На що важливо звернути увагу?

 – Знову ж таки звернемося до Біблії. Приповісті Соломона, 21:30: «Нема мудрості, ані розуму, ані ради насупроти Господа». Хочу підкреслити важливість Писання і правильного застосування Писання в навчанні. Навіть якщо багатьом істини Писання видаються старомодними, навіть якщо сучасний спосіб життя настільки далекий від вимог Писання, що ці вимоги здаються нездійсненними, навіть якщо настанови Біблії здаються безумством в очах скороминущого світського щастя – навчайте істин Писання! Пам’ятайте, що істина, передусім, –  це не інформація, Істина – це Особистість, і все Писання про Нього!

 – Незважаючи на те, що Біблія зараз є в кожному домі, її мало хто читає. За великим рахунком у навчальних закладах навіть на уроках морально-духовного спрямування Євангелія теж не звучить. Акцент роблять на здоровий спосіб життя, гідну поведінку. Як за таких обставин передати справжню мудрість, яка від Бога?

 – Напевно ви звертали увагу на книги або великі тексти Писання, у яких навіть не згадується Боже ім’я, але які вочевидь свідчать про Нього.

Христос майже не говорив про те, що Він –  Месія, але те, що Він робив, змушувало людей визнавати «дух святості» Божого Сина (Рим 1:4). Упевнений, що істинна віра обов’язково виявить себе і визначатиме вплив людини, і вчителя зокрема, на оточуючих людей.

В англійців є така приказка: «Не намагайтеся змінити дітей, вони все одно будуть такими, як ви. Змінюйте себе». Думаю, що це стосується і праці вчителів.

 – А які вчителі найбільше вплинули на Ваше становлення як особистості? Чого Ви від них навчилися? Що в них було особливе?

 – Я вдячний усім, хто мене навчав. Але особливо тим, хто навчав мене, перебуваючи в послуху Богові. Ці люди не лише передавали знання, але й визначили мій життєвий шлях. Навіть зараз, коли їх немає поряд, я продовжую навчатись і зростати, тому що вони навчили чогось більшого, ніж вони самі, вони навчили мене пізнавати Бога.

Розмовляв Артем Приступа

Душеопікунство –  це служіння, спрямоване на внутрішнє вздоровлення людини, відновлення її душі, розуму, почуттів та волі, а також тіла; здійснюється через вияв турботи (словесної та практичної), консультування, молитву.

МІЖНАРОДНИЙ ІНСТИТУТ ДУШЕОПІКУНСТВА «CORAM DEO»

Головна місія – прославити Бога, надаючи допомогу Церкві в підготовці служителів у сфері біблійного душеопікунства.

Мета – використовувати все багатство Біблії, прагнути до правильного розуміння викладених у ній істин і з благодаттю застосовувати їх до серця кожної конкретної людини. 

Історія 

МІД «CORAM DEO» організувала команда українських викладачів-наставників, перших випускників трирічної програми з біблійного душеопікунства Українського інституту сім’ї. Розробником цієї програми був член Асоціації біблійних душе опікунів США, доктор богослов’я Рон Харріс. Рон Харріс – громадянин Канади, рукопокладений священнослужитель з 1986 р.

Програма

В інституті викладають основи практичного богослов’я і навчають практичних навиків душеопікунства. Програма складається з 12 модулів з практичного богослов’я (кожний модуль = 5 днів інтенсивного навчання) і розрахована на три роки навчання. Особливістю програми МІД «Coram Deo» є її практичні проекти, адже повноцінне засвоєння матеріалу відбувається лише за умови його особистого практичного застосування.

Кому варто навчатися в цьому інституті?

Згідно з Писанням кожний із нас покликаний допомагати іншим в духовному зростанні, тому навчання в інституті корисне для всіх. Але особливу користь принесе тим, хто трудиться як наставник і душеопікун.

Для кого ця програма не призначена?

Для людей, які бажають просто отримати якусь християнську освіту, не маючи особистого служіння в церкві, хто хоче просто прослухати лекції, не виконуючи завдань з їх практичного застосування.