У багатьох числах журналу «Слово вчителю» друкувалися сценарії музично-драматичних вистав Анжели Чудовець, однієї з керівників дитячої християнської музично-драматичної студії «Джерельце» м. Здолбунова Рівненської обл. Знаючи про життя студії не лише зі шпальт журналу чи глобальної мережі, а зсередини, адже мій старший син Захар є її частинкою, спостерігаючи ось уже більше 10 років за її становленням і діяльністю, не можу не дивуватися і не захоплюватися Божим провидінням, терпеливістю і наполегливістю її керівників. «Джерельце» — це не лише студія, де для слави Божої розвивають таланти і здібності діти і дорослі. Це — велика сім’я, об’єднана спільними прагненнями і бажаннями. Це — справжня школа життя.
Сьогодні нашими співрозмовниками будуть художній керівник «Джерельця» Анжела Леонідівна Чудовець, а також випускники студії Анастасія Швора, Цвітана Чудовець та Андрій Осташ.
Анжела Чудовець
—Хто команда “Джерельця”, як функціонує студія? Окресліть мету діяльності. Чи змінювалася вона з часу заснування студії?
— На сьогоднішній день команда «Джерельця» — це не лише діти-студійці віком від 7 до 16 років, шестеро керівників, звукорежисери, декоратори та кравчині, а й усі ті, хто серцем і душею прилучаються до цієї справи: молитовно й матеріально підтримує служіння, допомагає в організації та проведенні програм, записі фонограм та відеодисків, розповсюдженні реклами. Тому це величезна команда людей різного віку, з різними вміннями та обдаруваннями, об’єднаних спільною метою і спільним баченням. Це унікальна Божа сім’я.
Мета діяльності студії «Джерельця» за всі ці роки залишилася незмінною і полягає в пізнанні Бога і прославленні Його шляхом розвитку талантів, здібностей та донесенні вічних цінностей іншим людям — дітям та дорослим.
— Ви вже випустили перше покоління студійців. Змалюйте портрет вашого випускника. Якими моральними якостями він володіє? Які має цінності?
— Ми, як керівники та педагоги, мріємо, щоб випускник студії був людиною, яка у своєму житті пережила момент особистої зустрічі з Христом. Саме це й визначатиме його систему цінностей. Я не перераховуватиму всі моральні якості християнина, адже вони добре відомі нам зі Святого Письма, скажу лише, що випускник «Джерельця» — це не якийсь супергерой, а особистість, для якої єдиним і беззаперечним авторитетом є Сам Господь, і саме Його волею він керується у своєму житті. Про це мріємо всі ми. На жаль, не завжди так виходить. І це наш спільний біль і наша наполеглива молитва…
— Сьогодні можна почути: «Діти, молодь — це бунтівне покоління, вони цілковито відрізняються від нас, не поважають загальнолюдські, а тим більше релігійні авторитети, заперечують надбання попередніх поколінь тощо». Ви, як вихователь з великим стажем, поділяєте ці слова? Як ви працюєте з такими дітками, чи змінюєте/адаптуєте звичний для вас і традиційної педагогіки арсенал методів навчання і виховання?
— Проблема «батьки і діти» існувала завжди, проте вже з власного досвіду можу засвідчити, що тенденція очевидна: діти стають неслухнянішими, часто некерованими, агресивними. І батькам, і педагогам важливо знати та пам’ятати, що корінь дитячого непослуху — це гріх, звільнити від якого може лише Господь. Проблему також вбачаю у відсутності авторитету батьків. Часто вони проявляють повну пасивність у вихованні своїх дітей, покладаючи всі надії на дитячий садок, школу, християнську студію, забуваючи, що саме на них Господь поклав головну відповідальність за своїх дітей. Не варто також сподіватися, що дитина визнає авторитет свого батька, який не визнає авторитету мудрого і люблячого Небесного Отця.
У своїй роботі з «неслухнясиками» покладаюсь на Божу мудрість, Його допомогу і, звичайно, використовую «ключик» до дитячих сердець — любов. Особливу увагу приділяю духовним бесідам, знайомлячи дітей із Божим Словом, яке відкриває Бога як Творця і нашого Спасителя.
— Сьогоднішнє покоління справедливо називають інформаційним. Доступність різноманітних засобів навчання, джерел інформації, зокрема Інтернету, дозволяє дітям і молоді набути великий багаж знань. Чи актуальним у цьому контексті є набуття мудрості? Чи розмовляєте ви на цю тему зі своїми вихованцями?
— Багато знати і бути мудрим — різні поняття. Слово Боже стверджує: «Початок мудрості — страх Господній» (Пр. 1:7а). Як бачимо, мудрість не залежить від великого обсягу знань. Вона приходить з пізнанням Бога. Щодо бурхливого потоку інформації в наші дні, скажу, як дітям: не все, що привабливе ззовні, для нас корисне. Під чепурною шапкою мухомора приховується смертельна отрута. Щось подібне відбувається і з інформацією, яку ми сприймаємо. Одна здатна нас збудовувати й збагачувати, інша — пригнічувати й руйнувати. Інформація — це їжа для нашої душі, ось чому в цій ситуації важливо бути обережним, стриманим і поміркованим.
— І традиційне: ваші побажання нашим читач.
— Висловлю їх віршованими рядками.
Слово Боже
Слово Боже, Істина жива,
В серце, мов на добрий ґрунт, лягає,
І воно не як бур’ян-трава, —
Мов зерно добірне проростає.
Парость ніжна й мужня водночас,
Що не день, то набирає сили.
Дбає Бог про кожного із нас,
Щоб достойний плід в серцях зростили.
Слово вічне, що в Отця було, —
Син Господній, перемігши тління,
Мов зерно, що впало й проросло,
Плід приніс на славу і спасіння.
Цвітана Чудовець
— Якби в моєму житті не було «Джерельця», я б …
— Мені важко уявити, якою саме я була б, якби в моєму житті не було «Джерельця», але я точно була б іншою людиною, адже в студії я провела десять років свого життя. Як дитина керівників, я завжди перебувала в епіцентрі життя «Джерельця», — у нас удома народжувалися сценарії нових вистав і тексти пісень (котрих я була найпершим і часто найсуворішим критиком), відбувалися зустрічі керівників і творчих груп, окреслювали нові плани, озвучували мрії, придумували костюми, у садку біля дому будували декорації… Ще особливі спогади пов’язані з виступами та поїздками «Джерельця» і сімейними вечорами після них. Повернувшись додому, ми завжди втрьох чаювали на кухні й радісно «випускали пар», ділячись новими враженнями та спостереженнями. Для мене це найяскравіші спогади дитинства. Проте, окрім особливих спогадів, я усвідомлюю, що найцінніший внесок студії «Джерельце» в моє життя — це її вплив на моє формування як особистості. Заняття в студії відіграли важливу роль у моєму духовному вихованні й у моєму пізнанні Бога.
— «Джерельце» навчило мене…
— «Джерельце» навчило мене багато чого, зокрема, допомагало мені пізнати духовні істини через біблійні бесіди й участь у виставах, формувало й дисциплінувало мій характер через регулярні репетиції, а також у процесі всього цього вчило мене спілкуватися з різними людьми й спонукало будувати особисті стосунки з Богом. Роздумуючи над плодами, які зростило «Джерельце» у моєму житті, хочеться поділитися одним духовним уроком, який я засвоїла на прикладі студії. Спостерігаючи за тим, як Бог створив студію з кількох людей і дивовижним чином зростив її, як Він забезпечував «Джерельце» всім необхідним і як залишався вірним впродовж усіх цих років, я повірила, що такий же вірний і незмінний Він і в моєму житті. Чого мені боятися? Я переконана, що Бог, розпочавши одного дня Свою роботу в моєму серці, завершить її до кінця.
Андрій Осташ
— Якби в моєму житті не було «Джерельця», я б …
— Якби в моєму житті не було «Джерельця», я був би дуже сором’язливий, а це б завадило мені бути тим, ким я є сьогодні, мати певні досягнення. І звісно ніколи б не вдягнув костюм кактуса, ніколи б не намагався дотягнутися носом до колін і ніколи б не поміряв підколінки. (Йдеться про ролі Андрія у виставах. — Автор.)
— «Джерельце» навчило мене…
— «Джерельце» навчило мене творчо й неординарно мислити, а також розвинуло вміння з легкістю відображати свої емоції. Також завдяки участі в житті студії я навчився розуміти світ творчих людей.
А взагалі «Джерельце» — це дещо більше, ніж просто музично-драматична студія чи можливість євангелізації. Це неймовірно успішна школа життя, а для мене особливий, невід’ємний етап цього життя, який не можна переоцінити.
Анастасія Швора
— Якби в моєму житті не було «Джерельця», я б …
— Я б, звичайно, не втратила спасіння, але не мала б багатьох благословень. Я частенько згадую ті малесенькі історії-притчі, які звучали на заняттях, які й сьогодні служать для мене або підбадьоренням, або стимулом, щоб аналізувати своє життя. Пам’ятаю одну з таких історій, через яку я зрозуміла, що Бог завжди відповідає на наші молитви, хоча нам інколи здається, що Він мовчить, адже ми не розуміємо того, що Його відповідь просто не та, на яку ми очікуємо.
Розмовляла Світлана Филипчук