— Твій син такий розумний! Напевно, коли виросте, стане вченим!
— Не знаю, може й так. Не важливо, ким він стане, важливо, щоб він був доброю людиною.
(З розмови із знайомим)
Навряд чи хтось із батьків мріє бачити свою дитину злочинцем або такою людиною, яка розповсюджує навколо себе лихо. Утім, злі люди чомусь зовсім не рідкість. Ми можемо зараз пригадати когось із свого оточення, а найчесніші з нас погодяться з тим, що й самі ми аж ніяк не є втіленням добра. Тому проблема виховання в дитини добрих якостей і бажань наштовхується на питання, чи це реально взагалі й чи це настільки важливо, щоб про це говорити, роздумувати й досліджувати.
У наш час… бути добрим?
Сумніви в тому, чи варто докладати зусиль, щоб дитина була доброю, зростають до велетенських розмірів, коли батьки спостерігають (у своєму житті й у житті інших) за тим, як добрі люди страждають, переживають безліч проблем, тоді як злі процвітають і досягають успіху. Мені доводилося чути, як деякі батьки, спілкуючись між собою, говорили, що «зараз час не такий і світ не такий, щоб дитину вчити бути доброю. Зараз треба вміти виживати, а це вимагає будь-яких учинків». Подумки пошкодувавши дітей цих батьків, а заодно і їх самих, я згадала текст із Біблії: «Що посіє людина, те й пожне». Людська логіка їхніх доводів руйнується Божим законом, або, навіть можна сказати, абсолютною закономірністю, яка полягає в тому, що ніяке зло, зроблене людиною, не промине без наслідків для неї. Проблема в тому, що люди дедалі менше бояться цих наслідків або просто відкидають їх наявність.
«Що скоро не чиниться присуд за вчинок лихий, тому серце людських синів повне ними, щоб чинити лихе. Хоч сто раз чинить грішний лихе, а Бог суд відкладає йому, однако я знаю, що тим буде добре, хто Бога боїться, хто перед обличчям Його має страх! А безбожному добре не буде, і мов тінь, довгих днів він не матиме, бо він перед Божим лицем страху не має!» (Екл. 8:11–13).
«Ото, беззаконня зачне нечестивий, і завагітніє безправ’ям, — і породить неправду. Він рова копав, і його викопав, і впав сам до ями, яку приготовив, — обернеться зло його на його голову, і на маківку зійде його беззаконня!» (Пс. 7:15–17).
Чітко і ясно на сторінках Біблії Бог говорить, що незалежно від тенденцій сучасності, думки вашого сусіда чи навіть вашої думки, зло рано чи пізно впаде на голову того, хто його чинить. Отже, бажаючи дитині найкращого, чи бажаємо їй такої долі?.. Чи ще й досі думатимемо, що успіх та досягнення важливіші за чисте сумління?
Що є справжнім добром?
Продовжуючи тему про «наш час», спробую визначити декілька варіантів того, що ми звикли вважати добром.
s Те, що, на наш погляд, корисно : не шкодить здоров’ю, сприяє розвитку, допомагає захистити себе й інших.
s Те, що приносить радість і задоволення. Якщо ти від чогось плачеш — уникай цього. А це тобі подобається? — роби це.
s Те, що допомагає тобі стати «приємним» для оточуючих: твоя увага, участь у їхньому житті. Тебе будуть любити, дружити з тобою, ти не будеш самотнім.
s Те, що допоможе тобі в майбутньому: колись хтось учинить із тобою так само, як і ти з ним.
Ось така картина «добра» вимальовується, досить приваблива на перший погляд. Але, на жаль, це картина, у центрі якої — людський егоїзм. Можливо, ви скажете, що це перебільшення, але всі ці уявлення про добро не придумані, а почуті від реальних дорослих, які давали свої настанови дітям.
То що ж є справжнім добром, до якого треба привчати підростаюче покоління?
Звісно, усім відомий факт, що навіть загальнолюдське уявлення про добро не є однозначним для кожного. Адже для когось добро — це врятувати, а для когось — убити. Хто має визначити для людини, що є добро?
Подібне питання виникало й у пророка Михея, і він отримав відповідь від Бога: «Тобі сказано, о чоловіче, що є добре й чого Господь від тебе вимагає: лише чинити справедливість, любити милосердя й покірно ходити перед твоїм Богом» (Мих. 6:8, переклад І. Хоменка). Ходити перед Богом — це жити в Його присутності, перед Його очима. Серце такої людини звернене до того, що хоче Бог. У різних ситуаціях людина, яка ходить перед Богом, керуватиметься Божою думкою, а не власними або чиїмись уявленнями. Іншими словами, це життя в послуху Богові. Оскільки справжня справедливість і справжнє милосердя є суто Божими якостями, то без покірності Богові ми виявлятимемо свою власну справедливість і своє власне милосердя, які виходять із нашого уявлення.
Бог визначає, що є добро і зло. Він є Творцем усього живого, усіх фізичних законів, усього видимого і невидимого. Він створив людину й дав їй дихання життя. Саме Бог керує Всесвітом так, як вважає за потрібне, і, будучи Богом, є Джерелом усілякої істини. Тому слід шукати саме в Нього відповідь на питання, що є добром для мене і для моїх дітей. Без Бога людина приречена на блукання у пітьмі лабіринту під назвою земна мудрість.
Послух — найголовніша добра справа
Що ви скажете, якщо ваш син-старшокласник украде з вашого гаманця гроші, щоб купити вам на день народження цінний подарунок? Як ви цей подарунок оціните, чи зрадієте йому? Навряд чи ви похвалите сина за винахідливість і здогадливість.
Біблія розповідає про царя Саула, який свідомо порушив Божий наказ і хотів виправдати себе «добрими» намірами: «Ми хотіли принести Богу жертву». Що ж почув цар у відповідь через пророка Самуїла: «Чи жадання Господа цілопалень та жертов таке, як послух Господньому голосу? Таж послух ліпший від жертви, покірливість краща від баранячого лою! Бо непокірливість як гріх ворожбитства, а свавільство як провина та служба бовванам. Через те, що ти відкинув Господні слова, то Він відкинув тебе, щоб не був ти царем» (1 Сам. 15:22-23).
Отже, бачимо, не все, що ми називаємо добром, є добром у Божих очах. Тому, перш ніж учити дитину бути доброю, батькам слід самим визначитися, що вони вважають добром чи злом і чому. Маючи над собою авторитет Бога, батьки зможуть сказати дитині: «Тобі треба чинити ось так, тому що Бог цього хоче». Якщо ж батьки самі для себе авторитет, то крім фрази «Роби так, бо я сказав», нічого кращого вони не придумають.
Дитина змалечку повинна розуміти, що послух батькам є найголовнішою доброю справою в її дитячому житті, адже так вона вчиться слухатися Бога. А дорослим слід зростати в послуху Богові, у любові й покірності Йому. Тільки так вони зможуть передавати дітям правдиве уявлення про добро і зло.
Ольга Новікова