Дорогі читачі! Мир вам!
Нехай він панує у ваших серцях, оселях, колективах. Мир Божий, чистий і святий, на противагу метушні й неспокою, непорозумінню й ворожнечі.
Будьте миротворцями, сійте зерна злагоди, прощення, щирості, милосердя. Це так невластиво нашому часу, і так необхідно!
Пізнаючи світ, людина стикається з парадоксом: багатство, розмаїття, краса навколишньої природи захоплюють, природні катаклізми, стихійні лиха, екологічні катастрофи — лякають. Складність, довершеність, можливості людського організму вражають. Егоїзм, жорстокість, жадібність, лицемірство доводять до відчаю.
Як таке може бути? Чому?
Чому поряд із колоском пшениці росте кукіль? Чому в змії не лише дивовижні візерунки на шкірі, але й отруйне жало? Чому людина здатна пестити собаку, а потім цькувати ним собі подібних?
Мимоволі доходиш висновку, що щось у цьому світі не так, щось трапилося, порушилося. І це правда.
Приблизно шість тисяч років тому відбулася вселенська катастрофа. Гріхопадіння перших людей порушило Божественну гармонію Всесвіту й спричинило появу страху, страждання, хвороби, смерті.
Про все це ми дізнаємося з Біблії. І лише з її допомогою, тобто через призму Божого Слова, можемо пізнавати й розуміти світ: для чого він створений, за якими законами існує, куди прямує. У процесі такого пізнання людина приходить до усвідомлення мети й призначення свого існування на землі, а головне — існування Бога-Творця і Його відвічного задуму, приходу у світ Божого Сина Ісуса Христа і звершення Ним перемоги над гріхом, смертю і злом на Голгофському хресті.
Саме до такого пізнання спрямовують читачів матеріали цього випуску часопису «Слово вчителю». Сподіваємося, що вони послужать вам для духовного збудування, а особливо стануть у нагоді вчителям при викладанні відповідної теми в курсі «Основи християнської етики».
З повагою — редакційна колегія