30 років життя Ісуса — в тринадцяти біблійних віршах:
— з народження до 12 років — один вірш, Лк. 2:40;
— подія в 12 років — одинадцять віршів, Лк. 2:41–51;
— з 12 до 30 років — один вірш, Лк. 2:52.
Основне навчання та розуміння життя й освіту Ісус як Людина отримав до 12 років, тому розглянемо відповідний біблійний вірш: «А Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрості. І благодать Божа на Ній пробувала» (Лк. 2:40).
«Дитина росла»
Ці слова описують період від немовляти до свідомого 12-річного підлітка.
Перш за все, Ісус працював:
— у своїй сім’ї
Він був найстаршим сином у батьків, що мали ще, як мінімум, шестеро інших дітей (Мт. 13:54–56). Можна припустити, що частина навантаження у роботі лягала й на Його плечі, що, допомагаючи матері, і Він проводив безсонні ночі. Тому в служінні Ісус був фізично витривалим і здатним так часто молитися вночі.
— у майстерні Йосипа
Усі люди з Його села знали, що Він — «син теслі». До 12 років Ісус вивчав ремесло батька більш теоретично, згодом у зрілому віці самостійно працював теслею (Мк. 6:3).
Фізична праця загартувала Ісуса та дала Йому фізичну силу нести хреста, бути у свідомості та не померти на хресті передчасно. Він Своє життя віддав Сам, а не помер від знесилення.
Ісус набирався фізичної сили в гірській місцевості Галилеї. Назарет був на вершині гори, тому будь-яке відлучення та повернення додому було пов’язане з фізичним навантаженням, а цю дорогу Ісус проходив тисячі разів (Лк. 4:29). Це було підготовкою до служіння, яке Ісус звершував, подорожуючи містами й селами.
«Дитина… зміцнялася духом»
Це духовне становлення людської природи Ісуса. Він навчився послуху Богові (Євр. 5:8) на основі того, що вистраждав під час духовного зростання. У дитинстві, юначих роках людська природа Ісуса піддавалася спокусам, як і в інших дітей (Євр. 4:15). Те, чому діти підвладні (вибагливість, непослух, егоїзм, примхи тощо), було спокусою і для молодого Ісуса, та Він жодного разу не згрішив, ставши у Свої 12 років прикладом у поведінці. Це дало Йому змогу прийняти повну Божу волю в Гефсиманії.
У 12 років Ісус залишився у храмі, і батьки цього не помітили не тому, що були безвідповідальними. За останні 12 років, на відміну від інших дітей, Ісус жодного разу не був там, де Йому не належало бути. Більше того, Він завжди був там, де Його батьки очікували бачити. Вирушаючи в дорогу, ні Йосип, ні Марія не гадали, що Він перебуває не там, де мав би бути за їхньою логікою і розумінням. Він не виходить з-під їхнього контролю, але лише дає зрозуміти, що Його Небесний Отець очікував від Нього, аби Він був саме у храмі — «в тому, що належить Моєму Отцеві».
«Дитина росла.., набираючись мудрості»
Ісус, увійшовши в людське тіло, «…умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини…» (Фил. 2:7).
Ісус у тілі був у всьому подібним до людини, маючи потребу вивчати життя, як і всі люди. «Умалив» (грецьке кепао) означає, що Ісус добровільно відмовився від самостійного використання деяких божественних атрибутів, якими Він відвічно володів до втілення та знову надбав після вознесіння. Тому, коли Він був Дитиною, у Його обов’язки входило вивчати дисципліни, що викладалися у синагозі — школі того часу.
З Писання відомо, що Ісус, перебуваючи в тілі, вивчив принаймні три мови. Розмовною мовою у Його місцевості вважалася арамейська («Таліта кумі», Мк. 5:41; «Елої, Елої, — лама савахтані», Мк. 15:34). Ісус знав її, як і єврейську, яку вивчав у синагозі. Згодом у тій же синагозі Він привселюдно єврейською прочитав з сувою пророка Ісаї пророцтво про Себе, за що був вигнаний з рідного міста співгорожанами (Лк. 4). Третьою мовою була грецька, яку знали також і більшість учнів Ісуса. Пилат, намісник Риму, мав розмову з Ісусом перед розп’яттям, та Господь не потребував послуг перекладача.
«І благодать Божа на Ній пробувала»
У всьому, що у Своїй школі життя до 12 років вивчав Ісус, Бог мав задоволення. Отець схвалював і був задоволений усіма іспитами, які Ісус складав!
У 12 років Ісус був повністю готовим і зрілим, щоб осягнути й прийняти повну й досконалу волю Небесного Отця.
Ісус пізнав, що означає бути простим трудівником, що означає заробляти на життя. Щоб бути здатним допомогти людям, Ісус пізнав, як живе людина. Він не прийшов у світ, щоб жити за чужий рахунок. Він прожив повноцінне людське життя, щоб співчувати людям.
Існує історія про французьку королеву Марію Антуанетту. У країні назрівала революція, яка згодом і розгорілася. Люди помирали з голоду, народ бунтував, і королева запитала, від чого це все? Їй відповіли, що у них зовсім немає хліба.
— Якщо у них немає хліба, то нехай поки що їдять тістечка, — порадила королева.
Вона й гадки не мала про реалії життя.
Ісус жив, навчався і працював у Назареті протягом 30 років, про які Писання тримає мовчанку. Він з ревністю виконував Своє другорядне завдання перед тим, як здійснити Своє головне призначення.
Віталій Гребенюк