Спробуйте уявити собі світ без реклами. Важко? Напівфантастичний сюжет? Цікаво, але ще в середині ХІХ століття французький письменник Еміль Золя в своєму творі «Жертва реклами» яскраво змалював історію життя П’єра Ландрі, паризького «мудреця», який збіднів, збожеволів, а згодом і помер, прагнучи збудувати щасливе життя на основі обіцянок і запевнень рекламних гасел:
«Наш час — великий час, — міркував він, — час пізнання і процвітання. Неможливо уявити собі щось більш зворушливе, ніж люди, що вирішили ощасливити людство. Вони безперестанку віднаходять чудеса, турбуються, аби зробити життя спокійним і щасливим і навіть прагнуть забезпечити доступність усіх існуючих життєвих переваг скрізь і для кожного. Уявити лише, ці благодійники беруть на себе турботу оголосити нам, навчити нас, де ми можемо знайти і за яку ціну нам продадуть усі радості існування, починаючи з найменших і аж до найбільших. А є ще й такі (їм просто в ноги слід вклонятись), котрі задля нашого щастя готові продавати речі собі на збиток. І ніхто не думає про користь — усі вони стараються, щоб людство перебувало в спокої та процвітанні. План мого життя визначений! Мені слід лише сліпо приймати всі добродійства свого часу. Щоб не відставати від прогресу, достатньо зранку та ввечері читати рекламні оголошення в газетах і старанно виконувати все, що порадять мені ці найвищі керівники. Ось де справжня мудрість, єдиний правильний шлях до щастя». (Эмиль Золя. Жертва рекламы. Собрание сочинений в двенадцати томах. Т. 1. — Тверь: «Альба», М.: «Художественная литература», 1995, OCR Бычков М. Н. mailto: bmn@lib. ru.)
Не пошкодуйте часу, перечитайте цей твір. А зараз просто зауважте причинно-наслідковий зв’язок між тим, про що думав і до чого врешті-решт прийшов П’єр Ландрі в усіх сферах свого життя: матеріальні збитки, підірване здоров’я, запаморочення розуму і, згодом, фізична смерть. Продовжуючи розмову про духовне учнівство, не можна обминути, залишити поза увагою життєво важливий фактор — формування правильного мислення, розумних бажань, цілей, уподобань, переконань. Як у школі вмістилищем знань, джерелом нових думок, законів, образів та спостережень слугує підручник, так і для учнів Ісуса Христа Бог дав унікальний підручник — Слово Боже, Святе Письмо або, за звичною назвою, Біблію.
Виховуючи учнів, Христос заохочує їх не просто змінити поведінку, вчинки, а, передусім, відкинути гріховне мислення та прищепити замість нього нові цінності, нові думки, нові переконання, нові цілі. Лише за таких умов зміни вчинків будуть справжніми, непідробними, глибокими й безповоротними. Його наказ тим, хто увірував , звучить однозначно: «Тож промовив Ісус до юдеїв, що в Нього ввірували: „Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете, і пізнаєте правду, — а правда вас вільними зробить!“» (Iв. 8:31–32). Бути учнем — значить бути вільною людиною. Вільною від зла, від гріховних звичок, від егоїзму. І єдиний шлях до такої свободи — найсерйозніше ставлення до Слова Божого, пізнання правди Божої.
Розгляньмо три аспекти такого ставлення. Після міркування над тим, як більшість людей ставиться до Божої істини, дослідимо, які переваги дає глибоке дослідження Біблії. І, нарешті, визначимо декілька практичних порад, що допоможуть нам у щоденному знайомстві з цим особливим духовним Підручником.
1. Поширене ставлення до Слова Божого
Протягом кількох років я збирав «колекцію» думок, поглядів, позицій людей щодо Підручника. Ось декілька призерів мого «антиучнівського» хіт-параду:
«Біблія — це одне, а життя — це інше!»
«Немає часу для Біблії!»
«Так багато незрозумілого в Біблії!»
«У кожного своє розуміння Біблії»
«Біблія вирішує лише духовні питання, а крім них…»
«Я знаю Біблію і цього досить!»
«Я сприймаю Біблію частково, тому що деякі її частини не варті довіри»
«Біблію писали люди, а вони могли помилятись…»
Не потрібно думати, що світ просто в захваті від Біблії! Навіть ті, які проголошують себе християнами, учнями Христа, час від часу висловлюють подібні думки. Але за названими зауваженнями ховається не інтелектуально-академічне мудрування, а банальна байдужість до істини та змін, яких ця істина вимагає, притрушена, до того ж, замаскованою нечесністю стосовно Бога і самого себе.
Поза всяким сумнівом, сьогоденне життя вимагає від нас вирішення таких проблем, з якими не стикалися біблійні герої, але принципи, закладені Богом ще з тих далеких часів, не втратили своєї значущості й сили сьогодні.
Справді, більшість із нас надзвичайно зайняті люди (особливо педагоги, які у вільний від роботи час пишуть поурочні плани та перевіряють зошити), але чому на дрібниці та другорядні речі (щоденний перегляд серіалу, обговорення зі знайомою останніх політичних новин) час знайти можна, а на Біблію — ні?
Безперечно, Біблія — складна книга, і окремі її ідеї, концепції можуть залишатись частково або зовсім незрозумілими, проте, що ми робимо з тим, що є зрозумілим? Наприклад, із заповідями «не кради», «не заздри», «не чини перелюбу» або з банально знайомою «шануй батька свого і матір свою»?
Безумовно, є розбіжності в розумінні біблійних принципів та доктрин, але, як багато зусиль особисто ви доклали, щоб вибрати найкраще, найправильніше тлумачення, а, вибравши, ще й впровадити його в досвід свого життя?
Ніхто не сперечається щодо пріоритетності духовних питань як змісту Божого Підручника й ніхто не намагається довести доцільності вивчення «алгебри за Псалтирем». Проте, оскільки саме духовні питання лежать у основі будь-яких життєвих ситуацій, то без Біблії обійтись практично неможливо.
Знання Біблії, також, не є звичайним знанням як, наприклад, знання таблиці множення. Нескінченна глибина Божої особистості вимагає безкінечного часу на її пізнання. Ось чому не можна зупинятись на вивченому, яким би досконалим воно не було.
Що ж до природи Біблії, то хоч її рядки й були написані людьми, на відміну від інших книг, вона не має помилок та неточностей, оскільки Сам Бог керував і давав натхнення тим, хто виконував це надприродне завдання. Саме тому питання: «Чи можна приймати Біблію частково?» вирішується саме собою…
2. Переваги сприйняття Слова Божого
Продовження розмови з тими, хто увірував (Ів. 8:31–32), нагадує гостросюжетний трилер: з одного боку, слово «увірували» свідчить про певні внутрішні позитивні зміни в слухачах, які в той день оточували Вчителя, а з іншого боку, напружена суперечка, що розпалилася між ними та Вчителем після «увірування», свідчить про те, що ці внутрішні перетворення не були настільки глибокими, щоб визнати їх такими, що спасають і приєднують до кола учнів…
По-перше, «віруючі» категорично запротестували проти слів «…пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!». Відстоюючи своє «Авраамів ми рід, і нічиїми невільниками не були ми ніколи», вони забули про минуле рабство в Єгипті, в Ассирії, Вавилоні, про гніт римського панування. І, нарешті, головне, вони не усвідомлювали найжахливішої форми рабства, про яку Христос сказав: «Поправді, поправді кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха» (Ів. 8:34).
По-друге, ці «віруючі» впевнено стверджували родинну причетність до Авраама — «Авраамів ми рід… Наш отець Авраам…» і навіть до Бога — «… одного ми маєм Отця, то Бога» (Ів. 8:38, 41). Христос же підкреслює, що найвищі й найшляхетніші заяви нічого не варті, якщо вони не підтверджені життям: «Коли б ви Авраамові діти були, то чинили б діла Авраамові. А тепер ось ви хочете вбити Мене, Чоловіка, що вам казав правду, яку чув Я від Бога. Цього Авраам не робив… Якби Бог був Отець ваш, ви б любили Мене, бо від Бога Я вийшов і прийшов» (Ів. 8:39-40, 42). Більше того, саме вчинки й мотиви, що до них спонукають, виявляють сутність людини: «Ваш батько диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді» (Ів. 8:44).
По-третє, як часто буває це й сьогодні, не бажаючи спокійно прийняти справедливі докори від Учителя, «віруючі» вдалися до перевіреної тактики — очорнити несправедливими і принизливими звинуваченнями добре ім’я Того, Хто говорив їм правду: «Відізвались юдеї й сказали Йому: Чи ж не добре ми кажемо, що Ти самарянин і демона маєш?» (Ів. 8:48).
Ці три деталі з розмови Христа з «віруючими» показують, що відбувається з людьми, які відкидають авторитет Божих слів. Такі люди не можуть адекватно визначити свій стан і вважають себе вільними, у той час як перебувають у рабстві. Крім того, такі люди не знають, хто є їхнім духовним батьком, і, нарешті, вони не люблять Христа й не здатні оцінити неперевершену моральну красу Його Особи. Якщо ж сказати це в позитивному значенні, то Слово Боже, до перебування в якому Христос від початку спонукав «віруючих», якраз і спроможне дарувати справжню свободу — від гріха, справжнє синівство — в Бога, справжнє бачення слави Христа — Господа й Спасителя.
3. Поради для вивчення Слова Божого
Мені подобається китайське прислів’я про те, що батько, який дав синові рибу, нагодував його на один день, а батько, який дав синові вудочку, нагодував його на все життя. Просто закликати вас до вивчення Біблії, не давши конкретних порад, які б допомогли здійснити цей заклик, було б, у кращому випадку, недокінченою розмовою, теорією без практики, автомобілем без коліс, літаком без крил. Насправді існує чимало книг, що можуть збагатити вас вміннями і зробити вивчення Біблії приємним та успішним. І ви добре зробите, якщо знайдете бажання, час і сили прочитати їх. (Д. Муди «Польза и наслаждение от изучения Библии», Х. Хендрикс и У. Хендрикс «Жить по книге», Г. Верклер «Герменевтика. Принципы и процесс толкования Библии», Г. Фи и Д. Стюарт «Как читать Библию и видеть всю ее ценность») Проте, вже сьогодні ви можете розпочати або вдосконалити своє знайомство з Божим Підручником за допомогою наступних п’яти простих правил:
Плануйте:
а) виділяйте в своєму щоденному розкладі 20–30 хвилин для читання Біблії;
б) зробіть читання Біблії пріоритетною справою, підпорядкувавши їй усі інші справи;
в) навчіться використовувати «вільну хвилину» для продовження знайомства з Біблією (наприклад, під час очікування транспорту або в процесі несподіваної перерви в роботі);
г) плануйте своє читання, роблячи його послідовним: читайте розділ за розділом, книгу за книгою.
Моліться:а) дякуйте Богові за можливість мати й читати Біблію;
б) просіть у Нього увагу, мудрість, терпіння для її розуміння;
в) просіть, щоб Бог зростив ваш інтерес до Біблії, бажання її вивчати;
г) просіть, щоб Він дав вам бажання, сил і мудрості для застосування вивченого.
Міркуйте
У процесі читання дотримуйтесь послідовності, притаманної будь-якому дослідженню:
а) спостереження: «Що я бачу в цьому тексті? Про що він розповідає?»;
б) тлумачення: «Що означає цей текст? Чому я так вважаю?»;
в) застосування: «Як «працюють» принципи, закладені в цьому тексті? Як він має змінити мої думки, емоції, вчинки?».
Крім особистого міркування, корисно ставити питання і шукати спільні відповіді з тими, які також прагнуть стати кращими учнями Ісуса Христа. До речі, саме для того, Бог і створив Церкву, де спільно з іншими ми можемо пізнавати Його.
Запам’ятовуйте
Корисна вправа. Знання біблійних текстів напам’ять допомагає боротися зі сумнівами, приймати рішення, давати поради. Це дає можливість не розлучатися з Біблією навіть тоді, коли ви не тримаєте її в руках і займаєтесь повсякденними справами.
Для кращого запам’ятовування можна робити нотатки в прочитаному, підкреслювати ключові думки, робити записи в блокноті під впливом вражень після читання.
Застосовуйте
Бог дав нам Свій Підручник не для того, щоб ми стали його знавцями, а щоб стали його виконавцями. До речі, наше просування у дослідженні Божого Слова можливе лише на умовах його виконання. Тому не задовольняйтеся просуванням у теорії, прагніть бути практиками!
ПИТАННЯ, ЯКІ ДОПОМАГАЮТЬ ЗРОЗУМІТИ БІБЛІЮ ПІД ЧАС ЇЇ ВИВЧЕННЯ
СПОСТЕРЕЖЕННЯ: що я бачу в тексті?
1. Кому належать ці слова (авторство)?
2. До кого звернені ці слова (адресат)? Що ми знаємо про нього?
3. Виділіть ключові слова (підмет/присудок, повторення, накази) уривку. Якнайточніше передайте зміст, головну ідею тексту своїми словами.
4. Що в даному уривку написано про Бога (Отця, Сина, Духа Святого)?
5. Чи є в даному уривку заповіді (умовні, безумовні), накази, приклади для наслідування, обітниці, докори?
ТЛУМАЧЕННЯ: що означає текст?
1. Контекст (літературний, історичний, географічний, богословський).
2. Порівняння (одних частин Святого Письма з іншими).
3. Культура (влада, сім’я, гроші, комунікація тощо).
4. Довідковий матеріал (симфонії, біблійні словники тощо).
5. Використання інших (надійних) перекладів Біблії.
ЗАСТОСУВАННЯ: як текст «працює»?
1. Яким чином цей уривок співвідноситься з нашими днями (актуальність цього уривку сьогодні)?
2. Як цей уривок стосується нас (що викликає в нас рішучість, вдячність, покору, повагу, дію тощо)?
а. Чи є у тексті приклад для наслідування?
б. Чи описано гріх, якого слід уникати?
в. Чи міститься обітниця для мене?
г. Чи маємо приклад молитви?
д. Чи містить цей уривок повчання?
е. Чи вказані умови, яких слід дотримуватися?
є. Чи є вірш для запам’ятовування?
ж. Чи допомагає це мені виправити помилки (в тому числі — світоглядні)?
3. Що й коли ви зробите практично з тим, про що дізналися з біблійного уривку?
а. Уникайте «знання заради знання» (синдром «головастика»).
б. Уникайте виправдань замість покаяння.
в. Уникайте удаваного послуху замість зміни життя.
г. Уникайте емоцій замість зважених рішень.
Олександр В’ялов