А все-таки вона обертається..?

«Прогрес астрономії помножує в наших душах хвалу Богові» (Галілео Галілей)

Усі ми знаємо легенду про те, як старий Галілео Галілей був змушений, під тиском церковних діячів, зректися своїх поглядів. І про те, що останньою фразою цього вченого мужа були слова «А все-таки вона обертається!..»

Проте легенда легендою, але достеменно невідомо, чи говорив Галілей такі слова. Чи міг він таке сказати? Досліджуючи не лише ті джерела, які подавала колишня система освіти, що пропагувала певну ідеологію, ми бачимо Галілео Галілея в іншому світлі. Адже він не просто був ученим, а одним із друзів тодішнього папи римського, Урбана VIII, пожиттєвим професором Пізанського університету із призначеним пожиттєвим утриманням.

То що ж написав, стверджував і відстоював відомий Галілей? І на що опирався цей чоловік у своїх пошуках?

Система нашої освіти переконувала нас у тому, що Галілей, як і Коперник чи Бруно, — це такі собі борці за свободу думки й апостоли просвітництва. І десь у цьому агітаційному ключі ми сприймаємо всі перипетії середньовічних подій. І забуваємо про те, що тодішня думка і наука не бачила себе поза церквою. Просто такого не існувало. І всі люди, які творили чи досліджували якісь речі в природі, хотіли лишень допомогти церкві утвердити біблійні догмати. І не біда тих людей чи тієї епохи, що вони не змогли до кінця розібратись у біблійному вченні чи у тому, що хотів їм відкрити Бог через творіння. Наша біда в тому, що ми хочемо «підігнати» під наші стандарти тогочасні реалії.

Так сталося і з Галілео Галілеєм. Проте його доля — це не доля революціонера і руйнівника релігії, як було із Джордано Бруно. Сам Галілео походив із знатного, проте збіднілого флорентійського роду. Батько хотів, щоби син вивчав медицину у Пізанському університеті. Проте хлопець не дуже переймався вивченням таємниць лікарського мистецтва.  Його більше захоплювала механіка і точні науки. Познайомившись із працями Арістотеля, Евкліда й Архімеда (останнього він взагалі вважав своїм учителем), Галілео закохується у практичну механіку.

Та грошей на продовження навчання не було, і Галілей повертається до рідної домівки. Там він починає займатися вдосконаленням уже існуючих гідростатичних терезів. Навіть написав невелику працю на цю тему. Власне, так він і познайомився з маркізом Гвідо Убальдо дель Монте, який оцінив талант молодого Галілео. За його протекції у 1589 р. Галілей став професором того самого Пізанського університету, в якому навчався ще донедавна. Та невдовзі він змушений був повернутись до рідної домівки, адже помер його батько, і Галілео бере на себе турботи про сім’ю.  Його друг і покровитель — той же маркіз дель Монте – влаштовує його у Падуанський університет на посаду професора математики й астрономії. Власне, тут усе й починається.

Адже саме тут молодий учений починає розвивати ідеї Коперника про геліоцентричну систему Всесвіту. Окрім того, Галілей викладає італійською і це приносить йому велику славу в середовищі студентів. А твір «Трактат про механіку» (1594 р.) чекає всеєвропейське визнання.

З 1608 р. Галілей захоплюється «нідерландськими трубами» – першими тогочасними телескопами. Вдосконаливши ці винаходи, Галілей отримує 30-тикратний телескоп. У нього він спостерігає Місяць і доходить висновку, що його поверхня схожа на земну. А також досліджує супутники Юпітера і нараховує їх не менше чотирьох. Ці небесні об’єкти Галілей назвав «світилами Медичі» на честь герцога Тосканського Козимо ІІ Медичі. У відповідь герцог пожиттєво затвердив ученого на посаді професора Пізанського університету без обов’язкового викладання лекцій.

Спостерігаючи у свій телескоп, Галілей помічає фази Венери. І доходить висновку, що це можливо лише з причини обертання Землі відносно Сонця. Власне, через свої спостереження і суперечки з єзуїтом Христофером Шейнером щодо природи плям на Сонці, Галілея вперше у 1610 р. викликають у Рим. Проте у Римській колегії, яка складалась із вчених-єзуїтів, він доводить, що його погляди не суперечать Біблії. Колегія, з деякими зауваженнями, усе ж погоджується із висновками вченого і його лишають у спокої.

Пізніше, сперечаючись щодо природи плавання тіл і захищаючи ідеї Архімеда, Галілей знову попадає у поле зору інквізиції. В його листах свята канцелярія вбачала захист ідей Коперника. Адже Галілей у них висловлював думку, що потрібно дотримуватися буквального розуміння біблійних текстів і приймати те, що каже Слово Боже.

Знаючи про увагу до своєї особи і те, що причиною такої уваги  став донос від його ж учня Кастеллі, професор вирушає в Рим для свого захисту.  Проте стається диво. Один із головних теологів римської церкви — кардинал Белларін – зауважує, що якби можна було довести, що Земля обертається, то потрібно було б внести зміни у буквальне розуміння Біблії. Така позиція найближчого оточення папи дає можливість Галілею і далі продовжити свою наукову діяльність.

Проте ці події наштовхнули його на роздуми щодо законів тлумачення Біблії. І в листі до  Крістіни де Лорене, великої герцогині-матері Лотарінгської, у 1615 р. Галілео Галілей висуває основні, на його думку, принципи тлумачення Біблії і зіставлення їх із науковими відкриттями.

1. Слово Боже не може бути у конфлікті із розумом людини і її почуттями.
2. Коли є конфлікт між науковим розумінням  (Книгою Природи) і Писанням, то потрібно шукати новий спосіб розтлумачити незрозуміле місце Писання.
3. Неможливо змішувати віру і будь-яку філософію.
4. При тлумаченні Священного Писання, не ставлячи під сумнів його істинність, потрібно пам’ятати, що мова цієї книги була вибрана відповідно для тих людей, які повинні були її сприйняти  в часи її написання.
5. Завдання Слова Божого — не в тому, щоби розказати нам про космогонію[1], а привести нас до спасіння.
6. Якщо відбувається конфлікт між тлумаченням Слова Божого і погано доведеним фактом, то потрібно зупинитися на буквальному розумінні Біблії.
7. Якщо є складності в інтерпретації якогось вірша чи уривка зі Священного Писання, то не потрібно поспішати робити наголос на одній лише версії.

Потрібно зазначити, що на той момент уже відбулась Реформація й основні принципи тлумачення Біблії були висловлені і Лютером, і Кальвіном. Окрім того, католицька церква надзвичайно потребувала розробки своїх підходів до розуміння Слова Божого. І слова Галілея були певною мірою відповіддю на цю потребу.

Більше того, більшість серйозних теологів того часу, включаючи і кардинала  Белларіна, схвально поставилася до принципів, які висловив Галілей.

У 1633 р., після чергового доносу, Галілей постав перед «святим судом». Стоячи на колінах, відрікаючись від учення Коперника, Галілей підписав зречення у своїх поглядах і до кінця життя став «в’язнем інквізиції» — тобто прожив під домашнім арештом. Доживаючи віку в архієпископа Сієни, Галілей і далі займається науковою діяльністю. І його твори залюбки друкують у протестантських Нідерландах. Саме в країнах, що прийняли протестантизм, цікавляться науковими відкриттями і тим, як наука доводить правдивість Слова Божого. Трактат «Розмови і математичні обґрунтування нових наук, що торкаються механіки і законів падіння»  (Discorsi e dimonstrazioni mathematiche intorno à due nuove scienze attenenti alla meccanica ed movimenti locali), мав неоціненний вплив на розвиток фізичної науки в цілому.

Таким чином, ми бачимо, що життя Галілео Галілея не було таким, як ми звикли його бачити. Багата людина, талановитий учений, який мав знайомства найвищого рівня, успішний механік і людина, що хотіла підтвердити слова Біблії своїми винаходами і пошуками, — ось яким постає цей чоловік.

У контексті життя і наукового пошуку Галілея впадає у вічі сучасний стан наукової думки — подалі від віри. Більше того, навіть вислів «я науковець і вірю в науковий підхід» вказує на те, що вірі в Бога не місце серед високих наук. Проте ті, на кого сучасна наука опирається, якраз і хотіли ствердити віру і показати раціональність віри в Бога для будь-якого науковця.

Можливо, сучасна наука просто переросла в такий собі вид «релігії», де усе давно підпорядковується вислову «я так не вірю»?

…Наприкінці ХХ ст. папа Іван Павло ІІ визнав, що Галілей, не будучи теологом, «виявив більшу проникливість» у питаннях тлумачення Слова Божого.

---

[1] Космогонія (грец. κοσμογονία, від грец. κόσμος— світ, Всесвіт і грец. Γονή — народження) — галузь науки, в якій вивчається походження і розвиток космічних тіл і їх систем: зірок і зоряних скупчень, галактик, туманностей, Сонячної системи і всіх її складових — Сонця, планет (включаючи Землю), їх супутників, астероїдів (або малих планет), комет, метеоритів.