15 січня 2010 р. у Культурно-мистецькому центрі Києво-Могилянської академії відбулася літературна акція «АнтиНЕК: ні цензурі!», ініціаторами якої виступили письменники Сергій Жадан, Юрій Андрухович, Андрій Бондар і Лесь Подерв’янський, журнал культурного опору «ШО», Агенція подій «АртПоле», Науково-дослідницький центр візуальної культури НАУКМА. Мета акції – започаткування серії громадських заходів, спрямованих на обговорення діяльності Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі і скасування моральної цензури в Україні. Ця подія достатньо широко висвітлювалася в засобах масової інформації і викликала певний резонанс громадськості[1].
Можливо, і варто було б вникнути в діяльність НЕК (а то й заборонити її на догоду організаторам акції), можливо, й звучали на тій зустрічі розумні і здорові думки, але мені не вдалося до них дослухатися і вникнути у суть питання найперше через те, що акція відбувалася у такому форматі, що телетрансляція щомиті переривалася звуковими сигналами, аби привселюдно не лунали непристойні слова (адже допоки «цензура», проти якої виступають, усе ж існує).
І стало мені дуже сумно…
Сумно через те, що подібну акцію проводять люди, які носять таке високоінтелектуальне звання – літератори…
Сумно через те, що причина, яка сьогодні об’єднує людей слова, – це боротьба з моральністю, а не з аморальністю.
Сумно через те, що ми не робимо висновків з минулого і продовжуємо боротися з моральністю, без якої наші діди і прадіди, що вели нас у світле майбутнє, завели в незрозуміле теперішнє.
Сумно через те, що література і мистецтво стають усе більше бізнесом, ніж культурою.
Сумно через те, що замість того, щоб прищеплювати молоді любов до чистоти і краси української мови, віддається перевага ненормативній лексиці і жаргону.
Сумно через те, що у сучасних літераторів, а саме – активістів цієї події, так мало залишилось, цитую: «Тримати під контролем «останнє, що в нас є» — сферу еротики та сексуальності». Правда, після цієї фрази у мене виникло запитання, а що ж такі «митці слова» дадуть підростаючому поколінню, якщо їм реально нічого дати?
Але є дещо, що хоч трішечки тішить у цій гучній події. Якщо так воюють за відміну моральної цензури, значить, хоч якась мораль у нашій країні ще є!
Закінчити свої сумні роздуми хочу застережливими словами зі Святого Письма, які сказав мудрий цар Соломон: «Господь дає мудрість, з Його уст знання й розум! Він спасіння ховає для щирих, мов щит той для тих, хто в невинності ходить… мудрість увійде до серця твого, і буде приємне знання для твоєї душі! розважність тоді тебе пильнуватиме, розум тебе стерегтиме, щоб тебе врятувати від злої дороги, від людини, що каже лукаве, від тих, хто стежки простоти покидає, щоб ходити дорогами темряви, що тішаться, роблячи зло, що радіють крутійствами злого, що стежки їхні круті, і відходять своїми путями, щоб ходив ти дорогою добрих, і стежки справедливих беріг!.. Бо замешкають праведні землю, і невинні зостануться в ній, а безбожні з землі будуть вигублені, і повириваються з неї невірні!» (Пр.2:6, 11-15, 20-22).
А висновок? Висновок кожен нехай зробить сам…
Наталія Дубовик
[1] http://www.artpole.org/events/zvernennya.html, http://sumno.com/article/aktsiya-antynek-ni-tsenzuri