Радісне сприйняття життя
Павло все обертає на жарти. Але жарти його не смішні. Він володіє дивовижною здатністю псувати людям настрій. Коли хто-небудь говорить: «Який чудовий захід сонця, правда ж?» – Павло відгукується: «Так, від забруднення навколишнього середовища небо справді стає красивим. Шкода тільки, що ця краса віщує нам загибель. Але оскільки краса милує око, то вмирати буде легше». Павло часто сміється, та сміх його навіває сум. І тим, хто поряд з ним, не хочеться сміятися. Не дивно, що люди намагаються обминати його.
Питання для роздумів та обговорення:
- Що, на вашу думку, примушує таких людей, як Павло, бачити все в похмурих барвах?
- Як діє цинічний гумор Павла на інших людей?
- Як вплине такий підхід хлопця до речей на його майбутнє життя? Висловіть вашу думку щодо цього.
Відповідь із позиції християнської етики: сприймати життя в радісному світлі.
Тому, хто налаштований занадто критично, живеться нелегко. І головна його біда, можливо, у відсутності в нього надії на краще. Він бачить тільки те, що відбувається цієї хвилини, і не вміє уявити собі, що справи підуть накраще. Проте християнство вчить, що надія, яка не підведе, можлива для людини. Перш за все тому, що світ, в якому ми живемо зараз, не існує сам по собі, як це інколи здається. Він – під контролем Божим, і Бог від початку вічності має для цього світу Свій план. Ніщо у Всесвіті не може завадити виконанню цього плану. У людей, котрі в це вірять, нема підстав перебувати в полоні сьогочасних обставин. Навпаки, вони можуть бути впевненими в тому, що життя містить у собі більше, ніж це видається їм сьогодні.
Християнство запевняє нас і в тому, що людина здатна не лише уникати занадто критичного підходу до речей, а й розвивати в собі уміння ставитися до них з радістю, тобто погоджуватися, наприклад, що хтось або щось справді заслуговує на похвалу.
Ісус Христос часто стикався з обставинами, які Його засмучували. Однак це не примушувало Його бачити все в похмурих барвах, тому що Він мав надію. Куди б Ісус не приходив, Він проповідував і навчав – незважаючи на те, що навіть найближчі люди не розуміли Його (див. Мк. 8:21), а серед народу, який за Ним ішов, було немало й тих, котрі не вірили і навіть ненавиділи Його.
Одного разу, коли Ісус ішов до Єрусалиму, щоб відсвяткувати там Пасху, натовп став стихійно вшановувати Його. Ви можете прочитати про це в Євангелії від Марка, 11:1-11. Коли Ісус в’їжджав до міста на молодому віслюку, люди, що стояли обабіч дороги, устеляли Йому шлях своїм одягом. А ще вони кидали Йому під ноги пальмові гілки або махали ними і вигукували: «Благословенний, Хто йде у Господнє Ім’я!»
Та були в цьому натовпі й такі, що зовсім не раділи. Релігійні вожді вважали Ісуса небезпечним і обурювалися, що народ ушановує Його замість того, щоб слухати їх. Їм здавалося, що Він принижує їх в очах народу. Прості люди робили правильно: Ісус не тільки не заслуговував зневаги до Себе, а й був гідний хвали. Бажаючи, щоб якнайбільше людей зрозуміли це, Він сказав, що якби народ і мовчав, зустрічаючи Його, то каміння б прославляло Його.
- Чому деяким людям так важко хвалити інших?
- Як, по-вашому, змінилося б життя, коли б люди, в своїй більшості, стали не критикувати, а хвалити одне одного?
Готовність покладатися на Бога
Наталя почуває себе нещасною. Вона постійно за щось переживає: або за те, що буде з сім’єю, якщо, приміром, тато з мамою загинуть в автомобільній катастрофі, або ж вона хвилюється через проблеми, які виникли в їхньому місті, або її мучить страх перед землетрусом. Переживає вона й через події, що відбуваються в інших країнах, і навіть через погоду. І, звичайно, через те, що боїться захворіти на якусь серйозну хворобу. Є в Наталі й багато інших причин для хвилювання.
Найсумніше ж однак те, що речі, які так турбують Наталю, абсолютно від неї не залежать. Вона не може змінити погоду чи вплинути на розвиток політичних подій у світі. Так що від усіх своїх переживань дівчинка стає ще більш нещасною. Це наслідок її хворобливої уяви.
Питання для роздумів та обговорення:
- Хотіли б ви познайомитися з Наталею? Чому?
- Як хвилювання дівчинки впливають на її життя?
- А як, на вашу думку, вони впливають на оточуючих?
- Якби всі були такими, як Наталя, у що перетворилося б, наприклад, життя у вашому місті?
Відповідь із позиції християнської етики: покладайтеся на Бога.
Наталя підвладна страху і почувається безпомічною, тому й постійно хвилюється. Почуття безпорадності оволоділо нею через те, що ніхто, як їй здається, не відповідає за справи у цьому світі. З людьми трапляється то одне, то інше лихо, і ніхто, як думає дівчинка, не має змоги пояснити чому? От і почуває вона себе ніби листок, підхоплений вітром. Вона боїться, бо не знає, що буде з нею наступної хвилини, і хто міг би перешкодити тому, щоб із нею не сталося чогось поганого.
Християнство вчить, що людині нема необхідності хвилюватися, якщо вона вірить у дві важливі істини:
- Все на світі перебуває під Божим контролем;
- Бог піклується про людей.
У першій фразі Євангелії від Марка Ісуса названо Сином Божим. І, вивчаючи життя Ісуса, ми можемо дещо зрозуміти стосовно характеру Бога.
У 5-му розділі Євангелія від Марка ми читаємо про вражаючі чудеса, здійснені Христом. На початку цього розділу розповідається, як Він врятував чоловіка, вигнавши з нього цілий легіон бісів. Опісля чоловік заспокоївся і став нормальною людиною. В кінці розділу читаємо ще про два чуда, а саме про те, як Ісус зцілив жінку, яка 12 років хворіла на невиліковну недугу, а також про те, як Він повернув до життя померлу дівчинку. В усіх трьох випадках люди були безпомічні, вони не мали надії, страх володів ними. Але Христос повністю змінив їхні обставини, продемонструвавши те, що все перебуває під Його контролем і Він піклується про людей.
Звертаючись до Бога в молитві, люди засвідчують цим, що вірять у Його силу, вірять у Його турботу про них. Іноді, молячись, вони просто говорять Богові про свої почуття, іноді просять Його про допомогу чи дякують за те, що Він уже зробив для них. Так чи інакше, людина, яка звикла приходити до Бога в молитві, заспокоюється і поступово перестає бути недовірливою.
- Що примушує вас непокоїтися?
- Чи ви знаєте когось, хто не втрачає спокою навіть у важких обставинах? У чому, на вашу думку, причина такого стану речей?
Цілеспрямованість
Катя не вважає себе дуже розумною. От старший брат, Денис, – інша справа: недарма він і в школі добре вчиться. А Катя останнім часом одержала кілька «трійок» і тепер переконана, що причина цього – її недостатній розум. «Чого хвилюватися, – міркує вона про себе, – якщо нічого доброго у мене не виходить, навіть коли я щосили стараюся? Все одно стою на місці!»
Урешті-решт дівчинка зненавиділа школу. Вона виконує домашні завдання, але тільки для того, щоб якось «переповзти» в наступний клас. «Ніколи мені не досягти чогось у житті», – сумно думає вона. Зневіра все глибше проникає в серце Каті. Життя її починає втрачати сенс. Спочатку розчарування виникало тільки через невдачі в школі, тепер Катя втрачає інтерес і до інших речей. Нудне у Каті життя. І друзі помічають, як змінюється її характер. Каті здається, що вони дедалі частіше уникають її.
Питання для роздумів та обговорення
- Чому Катя зневірилася?
- Що б ви сказали Каті, аби полегшити її стан?
- У Каті опустилися руки, і вона не хоче наполегливо працювати. Які наслідки може мати це для неї?
- Що може змінитися, якщо Катя почне старанно працювати і вчитися?
Відповідь із позиції християнської етики: будьте цілеспрямовані
Людині потрібна мета, заради якої варто жити. І якщо вона присвячує життя якійсь важливій меті, то буде працювати і працювати наполегливо – заради її досягнення. Хай людині навіть доведеться виконувати задля цього найбруднішу роботу – і така робота може стати приємною, якщо вона потрібна для здійснення великого і чудового плану.
Знайомлячись з історією життя Ісуса Христа, ми переконуємося, що Він був саме таким невтомним працівником, і спонукала Його до дії велика мета. Перш ніж розпочати Своє служіння, Він був теслею. А в Євангелії від Марка, 1:32-34, ми читаємо, як Ісус зціляв людей, не маючи відпочинку, до повного виснаження. І учнів Своїх Він посилав на таке саме служіння, давши їм для цього силу.
Але невтомна праця не зробила Христа багатим. Служіння не принесло Йому популярності серед людей, які мали владу. Власне, і на смерть Його засудили за те, що виконував це служіння. І багато хто з Його послідовників дивилися смерті у вічі, проте продовжували трудитися задля здійснення своєї мети – поширення доброї звістки про Ісуса Христа. Завдяки їхній цілеспрямованості мільйони людей і в сьогоднішньому світі йдуть за Христом.
Ісус тяжко працював, тому що мав прекрасну мету. Він знав, у якому напрямку йде. Один мудрий чоловік якось сказав: «Люди, які не мають мети, не бачать того, що попереду, не мають стимулу до життя». Так, без цього життя позбавлене сенсу і схоже на життя тварин. Коли ж ми знаємо напрямок і маємо мету, то готові наполегливо трудитися, як би не було нам тяжко. І тоді ми не просто існуємо, як тварини, а живемо змістовним, цілеспрямованим життям.
- Що допомагає вам знайти мету і напрямок у житті?
- Що хотіли б ви здійснити у вашому житті? Як би ви могли досягти своєї мети?
© 1993 by David C. Cook Foundation
Cook Communications Ministries, 4050 Lee Vance View,
Colorado Springs, Colorado 80918 U.S.A.