Друзі, чи задумувались ви над тим, навіщо люди ставлять запитання? Виявляється, далеко незавжди для того, щоб про щось дізнатися, тобто отримати відповідь. Часто це спосіб розпочати розмову, продемонструвати свою ерудицію, запропонувати свій варіант відповіді.
Постійні читачі часопису «Слово вчителю», безперечно, помітили, що шпальти нашого часопису рясніють запитаннями. З якою метою ми їх ставимо? З тією ж, що й усі. Ми намагаємося давати відповіді на злободенні питання життя, ґрунтуючись на непохитній і незмінній основі — Божому Слові, Біблії. Разом з тим, ми завжди раді почути вашу думку з приводу тієї чи іншої теми. Будь ласка, знайдіть кілька хвилин, щоб зателефонувати або написати в редакцію і висловити своє ставлення до питань, що порушуються, поділитися своїми роздумами і досвідом, щоб творчі здобутки вашого шкільного колективу, повчальні розповіді з історії вашої родини стали надбанням широкого кола читачів.
Часопис, який ви тримаєте в руках, — останній у цьому навчальному році. Він закінчує цикл тем, присвячених питанню формування світогляду людини в епоху постмодернізму. Цього разу говоритимемо про місце і роль християнської етики в суспільстві, і, як завжди, не лише у вузькому контексті нового шкільного предмета «Християнська етика», а в більш широкому розумінні християнської етики як глибокого внутрішнього переконання і відповідного способу життя людини.
Не секрет, що суспільство, у якому ми живемо, потерпає від багатьох бід. А коли хтось потрапляє у біду, завжди знаходиться інший — який дає добру пораду, як із цієї біди вибратися. Ось і звучать з усіх боків найрізноманітніші «поради»: починаючи від програм оздоровлення економіки і наведення порядку у владних структурах і закінчуючи способами очищення організму від шлаків і наведення ладу у власних шухлядах. Дехто не проти і християнську етику поставити в один ряд із усіма цими добрими «порадниками», мовляв, а ще непогано у Бога вірити і християнське життя провадити.
Але таким чином ми перевертаємо все з ніг на голову, бо людина без Бога не здатна ані створити дієздатного закону, ані скласти хорошої програми, ані винайти цілющих ліків. Тільки тоді, коли Господь Бог по праву стане центром нашого життя, можливі зміни на краще і в житті окремої людини, і в суспільстві в цілому.
З повагою — редакційна колегія