Інтерв’ю з Ігорем Демидовичем Пасічником — ректором Національного університету «Острозька академія», доктором психологічних наук, професором кафедри психолого-педагогічних дисциплін, академіком Міжнародної Слов’янської Академії Наук та АН ВШ України, заслуженим працівником народної освіти України, ветераном праці, автором багатьох наукових праць в галузі вікової, юридичної та економічної психології.
— Ігоре Демидовичу, що стало поштовхом до відкриття в Острозькій академії факультету релігієзнавства?
— Після того, як Україна стала незалежною, в державі розпочався релігійний бум. Українці, які не мали змоги вільно сповідувати християнство, почали масово звертатися до релігії, посилився вплив релігійних громад. Багато хто пішов викладати в школи, аби доносити знання до дітей та прищеплювати їм релігійний світогляд.
Для того, щоб процес навчання був керованим, ми почали проводити роботу з вчителями, тому що були переконані: вчителі — це люди, які повинні викладати християнську етику та інші предмети біблієзнавчого характеру. В середині 90-х років не було закладів, які б готували таких фахівців. Тому Острозька академія ініціювала створення курсів з метою підготовки тих, хто міг би навчати та виховувати. Слухачі курсів навчалися протягом трьох років, але отримані сертифікати пройденого курсу не визнавалися на місцевому рівні і не давали змоги повноцінно працевлаштовуватися, тому трохи пізніше виник факультет релігієзнавства. З метою покращення ситуації вирішили ліцензувати спеціальність «релігієзнавство», було відкрито бакалаврат, підготовку спеціаліста, а пізніше — магістеріум релігієзнавства. Фактично поштовхом до створення такого факультету в нашому навчальному закладі стало бажання максимально задовольнити великий інтерес громадськості до християнської етики. Іншим чинником стало те, що на початку 90-х років, окрім комуністичної ідеології, котра прищеплювала лише потрібні світогляди та потрібні інтенції до розвитку, не було того просвітницького напряму, який би наголошував на важливості християнських цінностей. Підготовка кадрів, і для цього створення спеціальності «релігієзнавство», стала однією з ключових цілей реорганізації факультетів та створення на базі Острозької академії нового факультету.
— Чи є якісь особливі вимоги до вступників?
— Особливих вимог до вступників немає, але сама спеціальність «релігієзнавство» спонукає вступати студентів певної категорії. Зазвичай — це люди, які цікавляться християнством, які хочуть працювати в дотичній галузі, викладати християнську етику в школах. На заочному відділенні багато тих, хто має богословську освіту, є священнослужителі, тобто переважно ті, хто визначився з професійною приналежністю.
— До яких висот скеровуєте своїх студентів, якими людьми і фахівцями хочете їх бачити?
— Перш за все, ми хочемо бачити своїх студентів професіоналами, а це обумовлює наявність фахових знань, морально-етичних цінностей, які наші студенти мають сповідувати. Тобто вони мають бути високоморальними та високодуховними людьми, щоб бути не лише носіями знань, а й носіями тих високих чеснот, які вони проповідують і які покликані прищеплювати молодому поколінню.
— В одному з Ваших інтерв’ю прозвучало: «Місія Острозької академії — готувати провідників нації». Що Ви вкладаєте у це поняття? Яких успіхів у цьому контексті досягнуто за майже 15 років оновленого вузу?
— Звісно, у нас є різні випускники. Однак більшість із них — справді еліта. Це не мої слова, а слова роботодавців. П’ять років навчання — достатній час, щоб актуалізувати певні домінанти молодої людини. Для цього лише слід наполегливо працювати всім колективом. Корпоративна робота, цілеспрямованість, натхнення, віра в майбутнє своєї держави — ось які характеристики ми намагаємося сформувати в своїх випускників. Також велику увагу приділяємо формуванню в наших студентів високих моральних якостей, базованих на християнських цінностях. Виховуючи студентів у відповідному дусі, ми переконалися, що християнська мораль і національна ідея можуть бути класичною для України моделлю виховання. Випускники нашого університету суттєво вирізняються на фоні своїх колег з інших вузів, передусім, високими моральними якостями. Знову ж таки, це не мої слова, а роботодавців.
На мій погляд, сучасний вищий навчальний заклад в Україні має бути національним за духом і за покликанням, а не формальним. Ідея інтернаціоналізму і глобалізму, яку нам нав’язують постійно і яку ми намагаємось так швидко запозичити й алгоритмічно перенести в Україну, може призвести не тільки до руйнації вищої школи України, а й самої державності України. Саме таку ідею сповідує Острозька академія. І вже досвід нашої академії говорить, що це успішно можна здійснювати. Про своїх випускників я можу говорити не тільки як про людей, що є носіями високих знань, але й як про високоморальних і високодуховних людей із чітко сформованим світоглядом. Попит на ринку праці випускників Острозької академії настільки високий, що практично з третього-четвертого курсів ми вже маємо замовлення на всі спеціальності.
— Чи відчуваєте підтримку з боку держави?
— Сьогодні українська школа позбавлена ефективної виховної дієвої ідеології. Сьогодні школа вчить, але не виховує. Хто є ідеалами наших дітей? Кого ми хочемо бачити в майбутньому? Якими повинні бути цінності українців? На ці питання немає однозначних відповідей. Багато людей вважають, що християнські цінності мають бути покладені в основу ідеології нашого суспільства. Це не означає, що ми прагнемо, аби всі діти стали християнами. Важливо, щоб вони були високоморальними людьми. Тому роль християнської етики на сучасному етапі є досить значною. Ми намагаємось через предмет християнської етики виховувати дітей і, звичайно, відчуваємо певну підтримку держави щодо цього: наприклад, держава дала гриф погодження для підручників 5–6 класів. На рівні областей, місцевих громад також відчутні певні зрушення у свідомості, однак цього недостатньо, адже предмет християнської етики — лише факультативний курс і то не у всіх областях, бо вводиться у навчальні плани досить-таки обережно. Загалом можна сказати, що держава не заважає так, як раніше, і певна підтримка відчувається, однак вона не є достатньою.
— Чи є в Україні вузи, які мають подібні кафедри, факультети, чи підтримуєте з ними зв’язки, співпрацюєте?
— Кафедр релігієзнавства в українських вищих навчальних закладах є чимало, зокрема, у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича, Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, Національному педагогічному університеті ім. М. П. Драгоманова та інших. Однак вчителів християнської етики готують лише декілька вищих навчальних закладів. Це, звісно, Національний університет «Острозька академія», Український католицький університет у Львові, а також Інститути післядипломної освіти Тернополя та Івано-Франківська.
— Який вплив на суспільство чинять конференції християнського спрямування, які проводяться в академії? Якщо можна, розкажіть більш докладно про найяскравіші з них, про плани на майбутнє.
— За час існування Національного університету «Острозька академія» було проведено 13 конференцій християнського спрямування під гаслом «Виховання молоді на загальнохристиянських засадах». У них взяло участь понад дві з половиною тисячі науковців, педагогів-практиків. Були прийняті ухвали, які згодом надсилалися посадовим особам, видано публікації та наукові записки вчених, педагогів. Як на мене, проведення такого роду конференцій стало поштовхом для викладання християнської етики в школах та підґрунтям для утвердження в суспільстві християнських цінностей.
Розмовляв Олександр Бондарчук