Сьогодні педагоги б’ють на сполох: батьки активно зайняті бізнесом, роботою, а їхні діти залишилися на виховання школі. Вчителі на кожних батьківських зборах наголошують, що школа не здатна виховати дітей, підлітків, це мають робити саме батьки.
Коли дитина йде у перший клас, батьки завжди відчувають радісне хвилювання, вони особливо піклуються про своїх першачків, приділяють їм більше часу й уваги, і це закономірно, але минають роки, усе стає буденним і зрозумілим. І от коли ця дитина перетворюється на дратівливого, неслухняного підлітка, який ще й зацікавився протилежною статтю, у батьків зникають сили, терпіння, мужність і мудрість.
Напевно, кожен із батьків, хто має підлітка, розуміє, що це не те дитинча, яке з відкритим ротиком слухає маму чи тата, намагається постійно бути поряд, тримаючись за спідницю або штани. Це діти, які вже хочуть бути дорослими, самостійними, які всьому можуть дати оцінку і кожного можуть навчити, як треба жити, але, при цьому, самі ні жити, ні будувати стосунки не вміють. Та потрібно не забувати й інше: поведінка дитини — це часто відповідь на поведінку дорослих. Діти заходять настільки далеко, наскільки батьки їм дозволили. Як правило, діти не задумуються над тим, як зробити так, щоб життя гарно склалося. Саме тому Бог і дав їм батьків, щоб ті любили своїх дітей, направляли їхню поведінку у потрібне русло, допомагали стати зрілими. «Діти досягають того рівня зрілості, на який їх виводять батьки, — зовсім не вище. Недостатня відповідальність самих батьків і їхня нездатність виховати почуття відповідальності у дитини — головна причина існування безвідповідальних дорослих людей. Самостійно цю якість діти в собі виробити не можуть. Дитина виростає такою, якою її виховують. Якщо у вас є дитина-підліток, то допомагайте їй будувати нові стосунки, виробляти цінності, організовувати свій час і визначити життєву мету»[1]. Отже, і виховувати, і навчати дітей повинні саме ми, батьки. Це відповідальне завдання нам дав Сам Бог.
Як ви думаєте, хто має розповісти дитині про секс? — Телебачення, школа, друзі? «Та наші підлітки такі грамотні, що їм уже й немає про що розповідати», — подумаєте ви. Як у тому анекдоті:
— Сину, я хочу з тобою поговорити про інтимні стосунки, — говорить батько.
— Давай, тату, запитуй, чого ти ще не знаєш, я готовий розповісти! — зрадів син.
Що ж таке секс у сучасній упаковці? «Це — задоволення, щось бажане, на чому тримається все життя, він зовсім не пов’язаний зі шлюбом або любов’ю, але вміщає в себе потребу і бажання. Скільки егоїзму!»[2]. І наші діти вбирають цю інформацію, як губки. Вони формуються у цій неправді, потім так живуть і караються від низки невирішених проблем та душевного болю.
Саме ми, батьки, повинні розповісти дитині, коли вона вперше запитала, звідки взялася, що вона не з капусти і не від лелеки, а з маминого животика. І коли дитинка підростає й запитує, як туди потрапила, то варто сказати, що її помістив туди Бог. Тому, що питання «Звідки я взявся?» і «Що сьогодні на обід?» для дитини одного рівня, і друге питання набагато важливіше. Не треба червоніти, зеленіти, а варто відповісти коротко лише на те запитання, яке ставить дитина, не проявляючи якогось особливого зацікавлення. А ось уже більш детальні розмови потрібно вести саме в підлітковому віці, пам’ятаючи, що така інформація подається поступово, зважаючи на вік, а не як у батька, якого син запитав: «Звідки я взявся?» І батько, набравшись мужності, з усіма деталями розповів увесь процес його зачаття та народження. Син, ледве досидівши до кінця, сказав: «Наш сусід Костя, каже, що він з Донеччини, а я так і не знаю, звідки я».
Давайте будемо берегти наших дітей від надмірної і неправдивої інформації. І від повної відсутності правди з нашого боку дітей також потрібно вберегти.
Перші враження залишаються надовго. Якщо ваші діти почули про секс поза домом, вам доведеться докласти чимало зусиль, щоб виправити спотворену уяву, котра вже врізалася в їхню свідомість. Згадайте себе, коли і де ви вперше почули про статеві стосунки, і хто допоміг вам усвідомити їхній зміст та зрозуміти, що тато з мамою також цим займаються? Чи приємно вам від цих спогадів? Чи з’явилося у вас радісне і світле почуття? Можливо, коли ви зрозуміли, що Господь навчив ваших батьків такому прекрасному і досконалому вираженню любові один до одного, ви були здивовані, але це було благоговійне здивування?
А може, у вас з’явилося почуття відрази чи навіть провини? І ви декілька днів дивилися на своїх батьків та інші подружні пари, почуваючи себе дуже незручно, і у ваших очах було лише запитання: «Невже і вони цим займаються?» А може ви почали до них погано ставитися? Якщо ви любите своїх дітей, то розкажіть їм про це самі, випередіть світ, друзів, «добрих тьоть і дядь».
Ми зобов’язані передати дітям тремтливе і благоговійне ставлення до сексу. Бог міг так зробити, щоб діти і справді росли в капусті, але Він цього не зробив. Натомість обрав єдиний спосіб, коли чоловік і дружина, зливаючись у любові і повній самовіддачі, з благословення Божого зачинають нове життя, нову безсмертну душу. В Біблії написано: «І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх. І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: «Плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю…» (Бут. 1:27-28). Бог від початку створив чоловіка і жінку різними, з такими ж тілами, як і у нас з вами, з такими ж бажаннями, як і у нас з вами, з такими ж проблемами і з таким же вибором: послухати чи не послухати Бога.
У Старому Завіті часто говориться про Господа Бога і Його наречену — Ізраїль, також про Ізраїль сказано, як про дружину, яка дозволяє собі грішити з іншими богами, яка зраджує, але Господь любить її і завжди приймає після її покаяння. Новий Завіт також пронизаний образом нареченого Христа і нареченої — Його Церкви. Ця любов Нареченому коштує життя, але Він готовий пожертвувати собою, щоб зробити Церкву святою, без плям і вад (Еф. 5:22-33). І в цьому світлі апостол Павло говорить про стосунки між чоловіком і дружиною, як святі і безвадні, коли кожен готовий пожертвувати своїм життям заради «половинки», і не у якійсь героїчній битві, а кожного дня. Бо шлюб благословляє Сам Бог, й інтимні стосунки між чоловіком та дружиною — це священний акт, скріплений кров’ю. Ми повинні самі усвідомлювати цю відповідальність і передати її дітям. Це дар, до якого потрібно ставитися шанобливо, з острахом втратити мир і спокій через необдумані кроки, пристрасть. Ми маємо стати для своїх дітей у цьому незаперечним прикладом, щоб наші діти мріяли і чекали, що колись зможуть мати таку ж чудову сім’ю, як тато і мама, і берегли себе для отримання такого дорогоцінного подарунка.
Ми перші маємо проголошувати, що секс без любові, без шлюбу — це не «райська насолода». Це гірка отрута, тому що тільки у шлюбі пара може повноцінно насолодитися своїми інтимними стосунками, віддати одне одному любов. Бо ж любов — це віддавати, а не брати. Бо вона йде з глибини душі, звідки походять усі наші думки, рішення, звідки беруть початок наші вчинки. Якщо серце підлітка буде сповнене егоїзму, гіркоти й отрути, то звідки там взятися любові?! А серце завжди наповнюється інформацією. Чи контролюємо ми, якою інформацією «харчуються» наші діти, чим вони живуть, про що мріють, чи достатньо вони зрілі і сформовані, щоб самостійно приймати життєво важливі рішення? Бо ж свобода приходить разом із відповідальністю, вона — не подарунок, який кожен отримує при досягненні певного віку, вона — наполеглива праця багатьох років як дітей, так і батьків. Ми — приклад для наших дітей, і поки вони не спроможні бути самостійними, доти ми зобов’язані берегти їхнє серце, думки і навчити їх мислити впродовж життя так, як учить Писання, як учить Сам Бог: «Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя» (Пр. 4:23).
Інна Дубовик
[1]Клауд Г., Таусенд Д. Дети: границы, границы… / Пер. с англ. — М.: Триада, 2001. — с. 54.
[2]Уилки Дж., Б. Чудо секса. Как об этом рассказать ребенку: Пособие для родителей и педагогов / Пер. с англ. — М.: Центр общечеловеческих ценностей, 1992. — с. 15.