Якось, проводячи виховну годину на тему «Біблія» в 11 класі, я запитала учнів, хто з них має вдома Біблію. Усі відповіли ствердно. Але на наступне запитання, хто з них її читає, руки підняло двоє з двадцяти. А решта учнів пояснила, що для них Біблія «нецікава», «незрозуміла», «несучасна». Вони зізналися, що, хоча й поважають Біблію як «пам’ятку культури», все ж не змогли знайти в ній нічого вартого їхньої уваги.
Все далі й далі відходимо ми від тих часів, коли віра в Бога у нашій країні заборонялася і переслідувалася. Зараз ми виховуємо покоління, яке незнайоме з гоніннями й атеїстичною пропагандою, а слово «атеїзм» для багатьох молодих людей чуже і незрозуміле.
Ці зміни не могли не відбитися на ставленні до Біблії: суспільство набагато «тепліше» стало сприймати Боже Слово. Сьогодні слова зі Святого Письма цитують у ЗМІ. Діти у школах вивчають біблійні історії як приклад високого літературного мистецтва. Очевидно, що цікавість до Біблії помітно зросла, і в людей з’явилася можливість особисто ознайомитися з темами цієї Книги, поставити до неї свої запитання. Проте очевидно й те, що спроба скористатися цією можливістю часто приводить багатьох до розчарування.
Які труднощі у сприйнятті Біблії виникають у молоді і в чому причина їх виникнення?
Світогляд постмодернізму
Нещодавно мені довелося стати свідком того, наскільки явним стає вплив постмодернізму на світогляд людей. В одній з телевізійних передач підняли тему про те, наскільки прийнятною в суспільстві слов’ян є поява так званих «нетрадиційних» сімей. Крім психолога, сексолога і головних героїв ( представників однієї з таких «сімей» ), був запрошений і священик. Після того, як присутні у студії авторитети поділилися своїми схвальними поглядами на «нове віяння», запитали думку служителя Церкви. Ґрунтуючись на вченні Біблії, священик безкомпромісно назвав речі своїми іменами, чим викликав обурення в авторитетів. Але більш за все мене вразило запитання-пропозиція (сказане з усією серйозністю!) ведучого програми: «Ваші заяви занадто категоричні. А чи не можна якось пом’якшити вимоги Біблії? Все ж таки часи вже не ті…»
Саме таке уявлення про Біблію у більшості молоді. На їхню думку, Біблія не підходить до теперішнього моменту, вона залишилася «у тих часах» і, по суті, нічого не може запропонувати сучасній людині, яка віддалилася від поняття абсолюту.
Пояснюючи молодій особі проблему впливу постмодернізму на її світогляд, ми допоможемо зробити їй важливий крок уперед на здолання цього бар’єру. Мене приємно вразила реакція старшокласників, коли я спробувала пояснити їм, що формує їхній світогляд сьогодні, і показала жахливість такого становища. Вони були дуже здивовані і навіть обурені тим, що їхнє мислення, виявляється, непомітно «скеровується» цими принципами. Це допомогло їм зрозуміти причину негативізму, з яким вони ставилися до Біблії.
Нерозуміння мети Біблії
Що сьогодні молоде покоління знає про Біблію? Якщо запитати підлітка про мету її написання, у відповідь можна почути: «Показати людині, як треба жити». Мається на увазі, що Біблія пропонує лише список моральних норм, законів Божих, опис суворих вимог Бога до людини. Таке уявлення може виникнути, коли підлітку показують Біблію «однобічно», залишаючи поза увагою її головну мету – вказати Божий шлях спасіння людства від засудження.
Інший неправильний погляд – сприймати Біблію як збірку легенд та міфів. Тут про мету довго міркувати не треба. Вона визначається так: «Біблія написана для того, щоб ми могли дізнатися про давні звичаї. Їх корисно знати для загального розвитку». Ця крайність породжує безвідповідальне ставлення до змісту Біблії, все сприймається просто як гарна казка.
Подивимося, що говорить сама Біблія про мету, з якою вона подарована нам Богом:
«Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім’я Його!» (Євангеліє від Івана 20:31).
«А все, що давніше написане, написане нам на науку, щоб терпінням і потіхою з Писання ми мали надію» (Послання до римлян 15:4).
«Усе Писання Богом натхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова” (2-е послання до Тимофія 3:16-17).
Молодій особі слід знати, що Біблія показує Бога не лише як справедливого й святого Суддю, а й як люблячого Отця, Який послав Свого Сина на смерть заради спасіння кожного, хто повірить у Нього. А виконання біблійних норм і принципів – це частка віруючої людини, яка під керуванням Святого Духа вчиться жити праведно.
Гіркий досвід першого знайомства з Біблією
Мені доводилося не раз чути від підлітків про їхні невдалі спроби зрозуміти Біблію самостійно. Коли вони наштовхуються на родоводи й описи стародавніх єврейських обрядів, їм важко зацікавитися Божим Словом, а тим більше застосувати його в житті. Дуже важливо, щоб вони мали можливість запитати про незрозуміле в тих, хто вже вивчає Біблію і здатний пояснити її тексти. Вчитель християнської етики може запропонувати дітям свою допомогу, виділяючи позаурочний час та заохочуючи до активності на уроках християнської етики.
Важливо зауважити, що різниця в культурі не впливає на авторитет Біблії (хоча впливає на нашу здатність тлумачити її), оскільки вона є Словом Самого Бога. Істини Біблії не втрачають своєї актуальності, оскільки є три незмінних фактори в історії людства:
- Незмінність Бога. Природа Бога, Його обітниці і задум залишаються незмінними в усі часи.
- Світ – той самий в усі часи, з його проблемами гріха і страждань.
- Люди мають ті ж самі потреби й переживання.
Особистісні причини
Існує низка особистісних чинників, які є серйозним бар’єром на шляху молодої людини до Божого слова. А саме:
– небажання змін у власному житті, не усвідомлення потреби в них;
– неправильні уявлення про Бога, бачення Його як несправедливого і жорстокого Судді, або як того, хто нічого не вимагає і все дозволяє;
– досвід спілкування з людьми, які називають себе християнами, але своїм ставленням до людей та способом життя цього не підтверджують; такий досвід викликає недовіру людини до всього, що пов’язане з вірою в Бога і Біблією;
– агресивне ставлення до Біблії, нав’язане оточенням.
Щоб допомогти молодим людям подолати ці бар’єри, слід за них молитися і в щирому ставленні, у спілкуванні виявляти і показувати, що Святе Письмо говорить про ці перешкоди.
СИЛА БОЖОГО СЛОВА ДОЛАЄ УСІ ПЕРЕПОНИ!
Наші зусилля можуть виявитися марними, але не зусилля Бога, Який дає нам Своє Слово: «Бо як дощ чи то сніг сходить з неба й туди не вертається, аж поки землі не напоїть і родючою вчинить її, і насіння дає сівачеві, а хліб їдунові, так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав!» (Ісаї 55:10-11).
Слово Боже має в собі силу діяти на серце читача, змінювати світогляд, викликати докори сумління, запалювати вогник щирої віри в Бога.
«Бо Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і здатне судити думки та наміри серця» (Послання до євреїв 4:12).
Бог робить нас свідками Своїх чудових справ, коли ми визнаємо свою людську неміч, незважаючи на освіченість і положення в суспільстві, і покладаємося на Його силу і мудрість.
Наведу один приклад.
У 10 класі провожу виховну годину на тему «Біблійний погляд на проблему абортів». Класовод сидить у кінці класу і не впізнає своїх учнів. Повна тиша. Всі уважно слухають Слово Боже, навіть найнепосидючіші бешкетники. Читаю їм текст із 138-го псалма:
«…Ти вчинив нирки мої, Ти виткав мене в утробі матері моєї,
Прославляю Тебе, що я дивно утворений! Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це!
І кості мої не сховались від Тебе, бо я вчинений був в укритті, я витканий був у глибинах землі!
Мого зародка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчинені, коли жодного з них не було…»
…Виховна позаду, я перечитую відгуки і дякую Богові за силу Його дії в серцях учнів. Вони погодилися, що вбивати ненароджених – це безумство, тому що Сам Бог бере участь у формуванні дитини; вони вражені тим, що дізналися, і прийняли рішення ніколи не здійснювати вбивство ненародженої людини.
автор Ольга Новікова народилася у м. Дніпропетровськ. Закінчила Дніпропетровське педагогічне училище та Національний університет «Острозька академія». Працює в МГО «Надія – людям». Живе у м. Сарни Рівненської обл. Керівник молодіжного дискусійного клубу християнської етики «Алетея».