Останнім часом у полі наукової термінології з’явилося поняття «антропний принцип». Цей новий термін наукової парадигми виник не з теологічних концепцій або ж філософських наук, а з емпіричних результатів досліджень та даних природничих та точних наук: астрофізики, біології, хімії, геології, фізики елементарних частинок, інформатики та математики.
Значення терміна «антропний принцип»
У чому ж полягає сутність антропного принципу? Учені в галузях точних та природничих наук у результаті своїх досліджень та вивчення структури фізичної реальності помітили надзвичайно тонкий «налаштунок» і взаємодію фізичних законів та фізичних констант, необхідних для існування та забезпечення на нашій планеті Земля дуже «крихкого» біологічного життя й зокрема — біологічного існування людства. Один учений сказав: «Усесвіт поводить себе так, неначе з перших хвилин свого існування він чекав на появу людини». Це грандіозний та правдивий науковий висновок!
Сотні різних космологічних, фізичних, хімічних, біологічних та геологічних констант та сил фізичної взаємодії (електромагнітні, гравітаційні та сильні й слабкі ядерні) так збалансовані й урівноважені між собою, що уможливлюють існування людської істоти — антропосу.
Матеріалісти під рушійною силою фізичної реальності бачать лише випадок. До речі, «випадковість» є своєрідною «священною коровою» теорії еволюції.
Як же хаотичний випадковий процес формує стійкі фізичні детерміновані закони та фізичні константи? На це запитання, як і на багато інших, у матеріалістів немає відповіді.
Константи — кількісний фундамент науки
Розглянемо докладніше аргументи антропного принципу. У кожному підручнику або довіднику з природничих наук можна знайти перелік постійних числових величин або констант. Наприклад, у фізиці такими є: гравітаційна константа, що визначає силу тяжіння; електрична константа, що визначає силу взаємодії електричних зарядів; абсолютний нуль температури, швидкість світла у вакуумі, заряд та маса електрона, протона та нейтрона і багато інших. У хімії відомі такі константи, як: число Авогадро (кількість атомів або молекул у грам-молекулі речовини), кількість протонів у атомі кожного елемента, константа іонізації атомів, константа розчинності речовин тощо. У біології постійними є: кількість хромосом у ядрі клітини (у людини — 46, у собаки — 78, у жаби — 38 тощо), кислотність крові (рН), послідовність структурних блоків у молекулах ДНК та білків і багато інших. Фізичні константи вважаються фундаментальними, або первинними, а всі інші — вторинними, або похідними.
Константи визначають кількісний бік природних процесів. Константи — це результат копіткої праці багатьох поколінь учених. Можна без перебільшення сказати, що константи — це кількісний фундамент науки.
Вивчаючи кількісні співвідношення природних явищ, виражені в константах, учені вже давно замислювалися над запитанням: чому кожна константа має певну, саме ту, а не іншу величину? Це питання дуже непросте. Лише останніми роками з’явилася надія на те, що наука наблизилась до вірогідної відповіді на нього.
Моделювання ситуацій, коли константа змінює свою величину
Одним із позитивних підходів є моделювання ситуацій, коли та чи інша константа змінює свою величину. Які зміни відбулися би у цьому разі з матерією та Всесвітом загалом? На це запитання тепер уже є відповіді. Наприклад, що сталося б, якби гравітаційна константа (сила тяжіння) трохи збільшилася б? У такому разі формування зір прискорилось би, вони були б масивнішими, ніж наше Сонце, вони горіли б швидше і менш стабільно, що виключило б можливість життя на планеті. А можливо, за досить великої сили тяжіння весь Усесвіт миттєво б сколапсувався (зібрався б в одну масу).
З іншого боку, якщо сила тяжіння була б трохи меншою, маса зір була б меншою, ніж маса Сонця, у них не могли б утворитися важкі елементи, із яких побудовані планети та живі організми. За підрахунками, якби гравітаційна константа змінилася б лише на 1/1040 своєї величини у той чи інший бік, то всі зорі були б або блакитними гігантами, або червоними карликами. Зір, подібних до Сонця, не існувало б, а, отже, і життя, що забезпечується енергією зорі такого типу.
Важкі частинки (протони, нейтрони), із яких складаються атомні ядра, утримуються разом завдяки так званій сильній ядерній взаємодії. Якби ця взаємодія була б трохи слабша (тобто відповідна константа кількісно менша), то такі необхідні для живих організмів елементи, як вуглець, кисень та азот, не могли б існувати, а водень був би єдиним елементом у Всесвіті. З іншого боку, якщо б вона була трохи сильніша, то утворювалися б переважно важкі елементи, а водень та інші вищезгадані біогенні елементи були б рідкісними у Всесвіті.
Легкі частинки (електрони, протони, нейтрони) підкорюються так званим силам слабкої ядерної взаємодії. Якби ці сили були трохи слабші, то в зорях утворилися б в основному важкі елементи, якби вони були трохи сильніші, то гелій та біогенні елементи утворювались би в недостатній кількості.
Електромагнітна взаємодія визначає в атомах силу притягання електронів до протонів. Якби ця сила була трохи слабша, то ядра могли б утримувати лише декілька елементів. Якщо б вона була сильніша, то атоми не могли б ділитися електронами з іншими атомами. Іншими словами, сполуки атомів, необхідні для життя, не могли б утворитися.
Ядерні енергетичні рівні атомів вуглецю та кисню та їх співвідношення не можуть бути змінені більше, ніж на 4%, інакше кількість цих біогенних елементів у Всесвіті була б недостатня для існування життя.
Перелік чутливих фізичних констант і параметрів на цьому не закінчується. Їх набагато більше. Це стосується збалансованості всіх екологічних параметрів на нашій планеті, планетарних орбіт Сонячної системи, точних математичних співвідношень у побудові фізичного Всесвіту, в існуванні життя (наприклад, математичний ряд Фібоначчі або ж пропорції так званого «золотого перетину») тощо.
Надприродний Фактор
Звідки ж з’явився такий тонкий і точний налаштунок фізичного Всесвіту? І як підтримується така стабільність фізичної взаємодії, що ми можемо формулювати незмінні фізичні детерміновані закономірності? Адже за матеріалістичним світоглядом рушійною силою є лише випадковість? До речі, ймовірність випадкового виникнення біологічної клітини становить 1/1040000.
Американський астроном Джордж Грінстайн прокоментував це так: «Коли ми розглядаємо всі докази, постійно виникає думка, що тут діє якийсь надприродний фактор — або, радше, Фактор з великої літери. Чи можливо таке, щоб ми раптово, не бажаючи того, натрапили на наукове підтвердження існування Вищої Істоти? Чи це справді втрутився Бог і так передбачливо створив космос на нашу користь?»
Матеріаліст на це може лише сказати: «Нам безмежно поталанило!» Але це вже не наука, а безглузда містика! Лише безмежно розумний Творець зміг здійснити такі точні розрахунки фізичної реальності та підтримувати цю реальність через стійкі фізичні закони та константи. У цьому полягає проголошений у науковому світі сильний антропний принцип.
У Біблії антропний принцип був сформульований дуже давно: «Бо так промовляє Господь, Творець неба. Він той Бог, що землю вформував та її вчинив, і міцно поставив її; не як порожнечу її створив, — на проживання на ній Він її вформував» (Іс. 45:18).
І знову ми знаходимо досконале підтвердження наступної біблійної істини: «Бо Його невидиме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, думанням про твори стає видиме. Так що нема їм виправдання» (Рим. 1:20).
Валерій Решетінський, президент Інституту ґенези життя та Всесвіту, кандидат технічних наук