Не взивай намарне імені Господа Бога твого. Урок для 8 класу

О Грудень 17, 2010 / Від Yuri / у 2010-4(14), Косік, Уроки / Відповісти


автор Оксана Косік, учитель музичного мистецтва та християнської етики НВК № 12 м. Рівне

Мета
Освітня: продовжувати розкривати зміст Божих За­повідей як основи християнського життя.
Виховна: виховувати в учнів любов до Бога, до свого ближнього, а також бажання виконувати правила, записа­ні Богом у Його Слові.
Розвиваюча: розвивати пам’ять та духовно-моральне мислення учнів.

Біблійна основа: Вих. 20:7; Лев. 24:16; 2 Цар. 19:28; Пс. 62:2–3; 68:10; Єр. 52:1–11; Мт. 5:34, 37; 18:19–20; 26:41; Мк. 1:35; 11:24; Лк. 10:27; 18:1; Ів. 14:15; Рим. 15:3; Еф. 6:18; 1 Сол. 5:17–18; 1 Тим. 2:1; 6:1; Як. 5:16; 1 Петр. 2:1–3; Об. 16:9, 21.
Ключовий вірш: «Якщо ви Мене любите, — Мої запо­віді зберігайте» (Ів. 14:15).
Інші вислови:
Як тіло через недугу втрачає бажання й смак до стра­ви, так і душа через гріхи стає байдужа й ослабла до Бо­жих справ. Ревність у виконанні Закону народжується в душі з глибокого переконання, що Заповідь Божа — це вічне життя, а Божі обітниці для тих, хто зберігає Закон.
*****
Нехай Божа Заповідь буде тобі за дорадника й постій­но дає тобі світло до розуміння речей.
Св. Василій Великий
Обладнання: стенд із Десятьма Божими Заповідями, вислови видатних людей про Заповіді Божі, ключовий вірш, кросворд «Декалог».
Технічне обладнання уроку: магнітофон, аудіокасети.
Міжпредметні зв’язки: музика, література, образотворче мистецтво.
Випереджувальне завдання: група учнів (науковців, філософів, психологів, дослідників), які підготували само­стійні завдання щодо третьої Заповіді й гріхів проти неї.
Література до уроку:
1. Біблія /пер. проф. І. Огієнка — К.: УТБ, 2002.
2. Християнський катехізис для сім’ї і школи. — Рівне: ХБВФ «Живе слово» — С. 56–57.
3. Календар православного християнина. Січень — лютий — березень. — Луцьк, 2003. — 80 с.
4. Кислашко О. Уроки для спасіння — К.: Грамота. — С. 88–105.
5. Газета «Вісник» №47 (555), 23 листопада 2006. — С. 18.

ХІД УРОКУ
I. ВСТУПНА ЧАСТИНА

Вітання («Слава Богу!» — «Навіки слава!»)
Учитель. Сьогодні ми продовжимо розкривати зміст Божих Заповідей, і перш, ніж ми приступимо до головної теми нашого уроку, розв’яжемо кросворд, ключовим сло­вом якого є те, яким ми називаємо Десять Божих Запові­дей (див. Додаток 1).
Коли учні розв’язали кросворд «Декалог», де останнім словом є «орган», починає тихо звучати фрагмент музики Й. С. Баха — «Токата і фуга ре мінор»; у цей час учитель говорить:

Орган, орган… Як гарно ти звучиш,
Немовби висловити хочеш
Ту Заповідь, в душі моїй яка бринить,
Про «Десять Заповідей Божих».

Органна музика продовжує звучати, учень читає вірш «Десять Заповідей Божих».

Десять Заповідей Божих
Що робити, щоб прожити
Добре вік свій на землі,
Щоб були усі щасливі,
Старі люди і малі?
Бог потреби наші знає —
Дав Закон Свій в давнину,
Треба Заповіді Божі
Шанувати, як одну.
Господь каже — живи так, то
Довго вік свій проживеш.
І по смерті, хоч помреш ти,
В воскресінні оживеш.
Не взивай даремно ім’я
Бога Господа свого.
Не божись на кожнім кроці,
Не клянись ім’ям Його.
Ім’я Божеє старанно,
Свято, мирно призивай.
Лиш в молитві й величаво
Христа Бога прославляй.
Не роби собі кумирів,
Всяких ідолів-божків.
Не вклоняйся ти творінню,
Що на небі й на землі.
І не думай, що кумири —
Це лиш дерево чи звір.
Це і пристрасті у тебе,
Все, що прагне слух і зір.
Це твої забави, гроші,
Це твоя любов до благ.
Не ліпись до них душею,
Перед Богом — усе прах.
День недільний святкуй свято,
Не працюй у день святий,
Можеш почитати з татком
Про життя святих людей.
Хворим й бідним допомогу
У цей день подать спіши.
Не забудь — зі служби Богу
День недільний розпочни.
Свого батька й свою неньку
Ти вшановуй все життя,
Бо немає більш святого,
Аніж дружная сім’я.
В старості своїх рідненьких
Доглядай, люби, лілей.
Коли сумно їм — утіш їх,
Нагодуй ти і зігрій.
«Не вбивай, — Господь нам каже,
Не кради і не блуди».
Будь уважний, милий друже,
Заповіти ці люби.
І не заздри з того всього,
Що є в ближнього твого.
Не бажай нікому злого,
Роби людям лиш добро.
Поділися з ближнім своїм
Поки тут ще на землі
Радістю, добром, любов’ю.
Бог поверне все тобі.
Будеш Господа любити,
Щиро вірити в Христа
І для ближнього служити,
То ввійдеш у небеса.

Повторення
Учитель:
— Про що розповідається в цьому вірші? (Відповіді ді­тей.)
— Коли й де люди отримали Десять Заповідей? (Від­повіді дітей.)
— Де у Святому Письмі ми про це можемо прочитати? (Відповіді дітей.)
Біблійні постанови є стислою концепцією Світу, Люди­ни й Життя. Божі Заповіді — непорушний фундамент щас­тя й ладу. Вони є для людства тим, чим є фундамент для дому, мотор для машини, повітря для легень, крила для птаха.
Це моральні Божі закони, згідно з якими повинен жити кожен християнин, вони є найвірнішим дороговка­зом до Христа, до Божого Царства, до щасливої вічності. І хоча вони були дані в старозавітні часи єврейському на­роду через Мойсея, але знайшли підтвердження в Ново­му Завіті, коли Ісус Христос сказав: «Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, Я не руйнувати прийшов, але виконати» (Мт. 5:17), а також: «Якщо любите Мене, то дотримуйтесь Моїх заповідей» (Ів. 14:15).
Помолимось молитвою «Отче наш» і попросимо Бога, щоб Він благословив наш урок і допоміг нам зрозуміти Його науку.
Молитва

II. ОСНОВНА ЧАСТИНА
Оголошення теми та завдання уроку
Учитель. Сьогодні ми поговоримо про третю Запо­відь Божу «Не призивай намарне Імені Господа Бога тво­го» (Вих. 20:7). Порушення цієї заповіді — легковажне ви­мовляння Божого імені, прокльони, лихослів’я, богохуль­ство. Невиконання людьми цієї заповіді призводить до марнослів’я, побутового ставлення до святинь, до духо­вної розпусти, занепаду й виродження української нації.
Досліджували цей матеріал групи науковців, філосо­фів, психологів, дослідників. Послухаймо їх.
Свої розповіді учні готують заздалегідь, а на уроці ви­разно читають або розповідають напам’ять.
Філософ. Ми вже знаємо, що Бог має різні імена, на­приклад: Господь, Творець, Свята Трійця, Святий Дух, Ісус Христос, Всевишній, Спаситель тощо. Третя Заповідь забо­роняє легковажне ставлення до будь-якого імені Божого й до всього, що безпосередньо з Ним пов’язано, — Його якостей і справ.
Науковець. Ім’я, в розумінні давніх ізраїльтян, ото­тожнювало все єство когось чи чогось. Бог Сам Себе на­звав «Я є Сущий (Ягве)». Отже, ім’я Бога означає те, що мож­на сказати про Бога. Ізраїльтяни так боялися порушити цю заповідь, що вони взагалі не вимовляли слово Бог (Ягве) й заміняли його різними синонімами, як: Господь, Вседер­житель тощо.
Дослідник. Третя Божа Заповідь — «Не взивай намар­не імені Господа Бога твого» — вимагає від нас уважності та серйозності в розмовах з Богом і про Бога. Не можна цього робити з хихиканням чи з лайкою, чи з прокльоном, чи просто поспіхом, щоб швидше звільнитися. Ісус сказав: «Я ж кажу вам: не кляніться зовсім… слово ваше нехай буде: так — так; ні — ні, а що більше того, те від лукавого» (Мт. 5:34, 37).
Психолог. Вам, напевно, доводилося чути, як негарно, буває, сваряться на вулиці хлопчики: «Ось тобі істинний хрест — я твій самокат таки поламаю!» Або: «Їй Богу, ти ще від мене діждешся!» Або насміхаються: «Ну-ну, хай тобі Бо­женька допомагає!» Або просять у Бога чогось поганого: «Зроби, Боже, так, щоб Сашко двійку отримав!» Або, що частіше за все буває, говорять усякі погані, брудні слова, іноді навіть поряд з іменем Господа чи Його Матері.
Щоб не образити Господа й не забруднити совість порушенням Заповіді, слід говорити про Бога та про свя­щенні речі з належною повагою: ні в якому разі не у свар­ці, не в насмішку, не недбало…
Ім’я Боже годиться промовляти тихо, щиро, вдячно, поштиво. Тож пильнуймо за собою.
Учитель. Однак не тільки це є порушенням третьої Заповіді. Якщо ти, наприклад, з батьками молишся в церк­ві або вдома, а при цьому думаєш про все, що завгодно, тільки не про Бога (про забавки, про друзів, про мульти­ки); якщо ти «тарабаниш» молитву (скоріше б скінчити!); якщо ти погано поводишся в храмі — ти теж порушуєш третю Божу Заповідь.
Пам’ятай, Бог завжди поряд і все бачить, про все знає. Бійся образити Його своєю недбалістю, неуважністю, глупством. Ім’я Боже — наша велика святиня, пам’ятай про це та поводься так, щоб люди й без божби вірили тобі.
Філософ. Про Бога і Його святість, про Премудрість і Любов Божу, про Його благу Волю, яка відкривається в Законі Життя, не можеш говорити, якщо твоє особисте життя не відповідає і не узгоджується з цими вічними ви­сотами духа; якщо розуміння духовних принципів не ста­ло перетворюючим, спасаючим чинником у тобі самому, не є твоїм життям; якщо сам не живеш цими, доступними твоїй свідомості духовними принципами. Молитва тіль­ки тоді буде щирим і правомірним зверненням до Бога, коли воля людини переповнюється прагненням вико­нати Його волю. Святість імені Бога принижується, коли духовне, правдиве поклоніння підміняють релігійними обрядовими культами, ритуалами й формами; коли Його іменем люди клянуться в повсякденному житті, у побуті, у міжособистих відносинах; клянуться в судах, в держав­них установах. Переступають цю святу Заповідь, коли іме­нем Бога освячують предмети культу, побутового вжитку, знаряддя вбивства, військові арсенали, присуджують до страти, ведуть міжрелігійну ворожнечу, проклинають іно­вірців, єретиків, благословляють насильство, лицемірять, блюзнірствують. Наслідком порушення її є все те горе й трагедії, що випадають на долю окремих людей і народів, які чинять переступ цієї Божої Заповіді.
Учитель:
«Не взивай ім’я Господа твого» —
Під ноги Боже Слово не кидай,
Не насміхайся ти над ім’ям Бога!
Діла Господні ти не зневажай,
З погордою не говори про Бога,
Фальшивої присяги не давай,
З прокльоном, гнівом не роби нічого.
Намарне ім’я Боже не взивай, дитино,
Нехай святиться це ім’я в душі твоїй,
Лихі слова, злі помисли як гріх-провину
Ти не плекай ніколи в серденьку своїм.

Діти, що корисного ви взяли для себе, прослухавши ці розповіді та вірш? (Відповіді дітей.)
А тому, задля почесті Бога, християни повинні остері­гатися таких гріхів:
Блюзнірство — це коли ми паплюжимо Бога, знева­жаємо все високе, духовне.
Запишемо у зошиті посилання з Біблії, які ми зможемо вдома прочитати: Мт. 12:31–32.
Богохульство — зухвалі слова проти Бога: Пс. 68:10; Рим. 15:3; 1 Тим. 6:1; 2 Петр. 2:1–3; Об. 16:9.
Як саме ми повинні остерігатися цього, нам розка­жуть учні-дослідники.
Дослідник. У Старому Завіті можна знайти приклади, як Господь карає за богохульство. Так Він покарав асси­рійського царя Санхериба, який хотів знищити Єрусалим. «За те, що ти біснувався на Мене, та що твоє зухвальство вразило Мої вуха, я тобі заправлю Моє кільце у ніздрі, Мої вудила — у твій рот, і заверну тебе тією дорогою, якою ти прийшов» (2 Цар. 19:28).
Психолог. Нам слід остерігатися нарікання на Бога та волю Божу. Слово Боже пише: «Не нарікайте, як деякі з них нарікали і загинули від погубителя» (1 Кор. 10:10).
Забороняється нарікати:
— на Господа (Пр. 19:3; Рим. 9:20);
— проти правди Божої (Рим. 3:5-6);
— проти служіння Богові (Мал. 3:13-14).
Учитель. Ось послухайте такий життєвий приклад.
Учениця. Іде бідний чоловік у палючий сонячний день кам’яною стежиною та нарікає на Бога: «Чому я наро­дився таким нещасним і бідним, що не маю навіть грошей купити взуття, зовсім покалічив собі ноги?» Після довгої дороги він дістався до міста й побачив там бідного каліку, якого возили в спеціальному візку і який у всіх просив ми­лостиню. Бідняк глибоко замислився: «Невже цьому калі­ці краще, ніж мені? — сказав він сам собі. — Він без до­помоги інших не може рухатись, а я який довгий шлях до міста пройшов своїми ногами». Він одразу пішов у церкву, став на коліна й просив Господа, щоб Він простив йому ці нарікання. Бідняк почувався щасливим, оскільки мав ноги, і більше ніколи не нарікав на Бога.
Учитель. А як ви думаєте, діти, неувага в молитві може бути гріхом проти цієї Заповіді? (Відповіді дітей.) Послухаймо учня, який досліджував це питання.
Науковець. Молитва — це наша бесіда чи розмова з Богом. Вона необхідна нам, як повітря і їжа. Усе, що ми ма­ємо, — від Бога, у нас немає нічого свого: життя, здібності, здоров’я, їжа — усе дається нам Богом. Тому і в радості, і в журбі, або коли нам щось потрібно, треба звертатися до Бога в молитві. І якщо ми від щирого серця, з вірою й рев­ністю проситимемо Його про свої потреби, Він неодмінно виконає наші бажання й дасть усе те, що нам насправді необхідно, з волі Своєї.
Учитель. У Святому Письмі є дуже багато текстів, які говорять про молитву: Пс. 62:2–3; Мт. 18:19–20; 26:41; 17:21; Мк. 1:35; 11:24; Лк. 18:1; Еф. 6:18; 1 Сол. 5:17–18; 1 Тим. 2:1; Як. 5:16.
Учні записують біблійні посилання в зошити.
Науковець. Але є й такі люди, які моляться, не поми­рившись із ближнім, поспіхом, під час загальноцерков­ної молитви розмовляють або сміються. Вони моляться з обов’язку і в душі незадоволені молитвою взагалі. Такої молитви Бог не буде слухати: це гріх неуваги в молитві.
Учитель. А як ви думаєте, чи маємо ми право пору­шувати обітниці, дані Богові чи перед Богом? (Відповіді дітей.)
Філософ. Якщо дав клятву або обітницю Господеві, то не порушуй їх — це гріх. Господь карає за порушен­ня клятви. Ось один із прикладів. Вавилонський цар На­вуходоносор, завоювавши Ізраїль, призначив у ньому царем Седекію. Седекія на той час мав 21 рік, і він царю­вав одинадцять років у Єрусалимі, давши клятву вірності вавилонському правителеві. Утім, це не завадило Седекії укласти угоду з єгипетським царем проти Навуходоно­сора, порушивши таким чином клятву. За це Бог суворо покарав Седекію. Невдовзі Навуходоносор завоював Єру­салим і повелів убити синів Седекії перед його очима. Са­мому Седекії він виколов очі, закував у кайдани, вивіз у Вавилон і посадив у в’язницю, де той помер. Ось так був покараний Седекія за порушення клятви.

ІV. ПІДСУМОК УРОКУ
Учитель. Ось і закінчилося наше знайомство з тре­тьою Божою Заповіддю. Як бачимо, наслідки гріхів, якими люди порушують Заповіді Божі, є болючими й руйнівни­ми. Тож будьмо вдячними Богові за Його Сина Ісуса Хрис­та, Який узяв на Себе наші провини, наш сором, нашу неспроможність виконати Божі Заповіді й бути доскона­лими і, розп’явши їх на голгофському хресті, здобув нам спасіння й свободу від влади гріха. Людина, яка вірить у Ісуса Христа всім своїм серцем, навмисне не порушува­тиме жодної Божої Заповіді, однак їй все ж потрібно бути пильною й стерегти своє серце від спокус.
Учитель разом із учнями зачитує ключовий вірш та вислови видатних людей.

Домашнє завдання
Вивчити напам’ять Десять Заповідей Божих. Перечи­тати всі записані вірші зі Святого Письма та пороздумува­ти над ними.

Додаток 1
Кросворд

1. Батько Ісуса за Матвієм.
2. Якість Божого Письма.
3. Кам’яні плити, на яких Сам Бог написав Десять За­повідей.
4. Добровільне зізнання у вчиненні поганої дії, у по­милці.
5. Місто, де народився Ісус Христос.
6. Надприродна Істота, наділена вищим розумом, аб­солютною досконалістю та всемогутністю.
7. Музичний інструмент.

Додаток 2
Поради батькам

ЯК БОРОТИСЯ З ЛАЙКОЮ?
* Як суворо карати, так й ігнорувати лайку не можна, бо це призведе до закріплення такої форми поведінки. Найправильніше — добитися, щоб дитина розуміла, чому так не можна робити.
* Якщо ви караєте дитину, то «штрафні санкції» повинні йти відразу за провиною, але не принижувати гід­ності. Дитина повинна боятися не покарання, а можливості засмутити батьків, Бога.
* Якщо у вас удома вживають принизливі прізвиська, образливі вислови стосовно членів сім’ї, матюки, то ваш приклад може бути причиною того, що дитина говорить «погані» слова. Задумайтеся над цим. Говорити про те, що лихословити заборонено, і самому це робити — значить, завдавати серйозної шкоди вихованню дитини.
* Знайдіть причину — виявляйте більше уваги до дитини, давайте деяку свободу, зніміть певні обмеження, що вже не відповідають віку. Створіть хорошу атмосферу в домі, розвивайте в дитині почуття впевненості, допомо­жіть досягти якогось успіху й покажіть, що бути сильним та дорослим можна й без лайки.

ЯКІ СЛОВА — «ПОГАНІ»?
Які ж слова називаються «поганими»? Безумовно, це нецензурна лексика, грубі й лайливі слова, вислови, які принижують і ображають людину. Є ще й жаргонні слова, які не можна віднести до лайливих, проте вони засмічу­ють нашу мову. Боротися з такими словами чи ні — вирі­шують батьки.
У ранньому віці (до 4–5 років) вживання лайливих слів може бути несвідомим, тобто дитина просто не знає, що це погано. Тут найголовніше — первинна реакція бать­ків, щоб ці слова не увійшли у звичку. Від дитячої лайки ви можете зашарітися й отримати шок, але намагайтеся не реагувати надто гостро. Краще спокійно й твердо сказати дитині, яка зробила це вперше: «У нашій сім’ї такі слова не говорять, це неправильно», і запропонувати інший варіант.
Діти з 5 років, порушуючи правила, починають від­чувати вину. І якщо 5–7-річна дитина вимовляє лайливі слова, знаючи, що це неправильно й погано, потрібно зробити зауваження: «Ти знаєш, що ти сказав погано. Я не хочу більше цього чути». Але якщо це повторюється знову і лайка стає звичкою, треба з’ясувати причину.

ЧОМУ ДИТИНА ЛИХОСЛОВИТЬ?
· Перш за все тому, що грішна, у гріхах народжена.
· Це спосіб привернути увагу, якщо дитина не отри­мує достатньо любові, ласки, турботи дорослих.
· Через наслідування й намагання бути на когось схо­жою, що асоціюється з силою й хоробрістю, бажання зда­ватися дорослою, самостійною, серйозною.
· Запозичує вислови з телепередач, кінофільмів або мультиків, що не відповідають віку дитини, зі сценами насилля, з агресією й участю «колоритних» негативних персонажів.
· Компенсація неуспішності, коли дитина переживає якісь невдачі (не складаються стосунки з однолітками, не виходить гра у футбол). Дитина чує докори й критику, тому й каже лайливі слова, сама собі пояснюючи: «Усі ка­жуть, що я погана, і я буду поганою».
· Надмірна батьківська опіка. Якщо зауваження й поради надто часті, накази та критика надто різкі, а побоювання надто перебільшені, то дитина повстає.
· Бажання помститися. Діти можуть бути на когось ображені: з’явився маленький братик чи сестричка, розлучилися батьки, не купили іграшку, несправедливо покарали тощо.
· Вплив «вулиці». Це стосується дітей старшого віку. Якщо «новенький» потрапляє в уже сформований колек­тив, то сліпо копіює поведінку й манеру спілкування інших.

ВАЖЛИВО ПАМ’ЯТАТИ
Мт. 12:36: «Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня!»
Еф. 4:29: «Нехай жодне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування, щоб воно подало благодать тим, хто чує».
Еф. 6:4: «А батьки, не дратуйте дітей своїх, а виховуйте їх в напоминанні й остереженні Божому!»

Відповісти